Середньовічні «комунальники» прибирали тільки на площі Ринок

Середньовічні «комунальники» прибирали тільки на площі Ринок: "Рідко яка пора року у Львові обходиться без журналістського репортажу про роботу комунальних служб. Особливу увагу «Леополіс» приділяє роботі двірників, працівників прибирально-підмітальної техніки та інших служб, які роблять вулиці нашого міста чистішими. А як прибирали Львів у давнину? Про це розповідає книга Яна Геринського «Львів невідомий» (рік видання – 1938).

Автор пише, що у 1878 році на прибирання Львова протягом цілого року виділяли близько 5 тисяч злотих. «У міських хроніках є інформація, що протягом усього 1630 року під час очищення міста напрацьовано 90 робочих днів, – пише автор. – Тому не дивно, що Львів у ті часи являв собою «нендзу». На прибирання міста йшло тільки 0,3% із загальних видатків міської скарбниці. У 1630 році для цього на рік видали 27 злотих і 29 гривень (для орієнтації – пара волів для перевезення сміття коштувала 45 злотих). Того ж року кінь коштував 28 зл., пара взуття – 2 зл., а на прийом короля Владислава ІV і його двору та для прийому дворян місто видало 4 тисячі 868 зл.».

Городяни скаржилися і нарікали на нехлюйство у місті, а у 1643 році Роман Зубик писав у своїй праці «Фінансова господарка Львова у 1624-1635 рр.»: «Місто лежить у великому гнійному смороді, звідки йде загроза людському здоров’ю». За чистоту у Львові відповідав «штат» із «старшого пурганта» і «чепака», які часто уособлювалися в одній людині. Пургант мав у підпорядкуванні помічника возниці і «малодоброго» (так тоді називали ката). З єдиним возом і парою волів ці «комунальники» мали зобов’язання утримувати чистоту тільки на площі Ринок, а про решту тротуарів мусили клопотати самі власники будинків.

Обов’язком містян було перекладати бруківку перед будинками, утримувати дощові ринви в належному стані тощо. Місто не дбало про ратушу і замок, а обивателі, наслідуючи владу, так само ставилися до чистоти своїх подвір’їв і тротуарів перед будинками. Так тривало 200 років, протягом XVII і XVIII століть. Читаємо у «Листах Краттера», виданих у 1776 році: «Про заклади, які би займалися дотриманням чистоти у місті, ніхто навіть не думав. Хідники у Львові були такі занедбані, що на них було більше землі, ніж каміння. Різного роду нечистоти висипали і виливали просто на вулицю. Під час дощу багно було таке глибоке, що можна було у ньому зав’язнути по пояс. Гайдуки мусили підпирати карети, які їхали по вулиці, з двох сторін, бо інакше вони би впали на бік. Цісар Йозеф Другий, коли прибув перший раз до Львова, застряг просто посередині міста, хоча його карета була запряжена шістьма кіньми. Для проходу пішоходів на брудній вулиці було укладено каміння, але на такій великій відстані, що потрібні були неабиякі зусилля, щоби по тих каменях скакати. Хто не доскочив до наступного каменя, міг впасти у нечистоти. Ратуша слугувала міською в’язницею, а з її вікон звисала брудна нижня білизна».

Задля справедливості треба сказати, що в ті часи легковажили вимогами чистоти у цілому світі. У Версалі, так само як і в Лондоні, влітку так докучав сморід від королівського палацу, з вікон якого виливали нечистоти, що городяни масово виїжджали жити на село."