В блозі “Мій Львів” зібране все цікаве, що пов’язане зі Львовом і його історією. Наповнення береться з інтернету, книжок, журналів, пліток, вулиць, прогулянок, новин, телебачення, оповідань, переказів, одним словом – звідусіль.
Мій Львів шукає нового власника . В групу "Мій Львів" входить: mylviv.com, mylviv.org, mylviv.biz, my.lviv.ua, my.lviv.pro, mylviv.com.ua, mylviv.in.ua, mylviv.blogspot.com, представництва в соціальних мережах, ресурс самостійних публікацій анонсів і афіш подій у Львові - AFISHA.LVIV.PRO. Для зв'язку скористайтесь, будь ласка, нашими контактами.

Все про "1939"

Історія балів Львова

У 1763 році до Львова прибув чоловік із незвичною професією на ім’я Гемпель. Його фахом було організовувати і проводити бали. Такий собі шоумен – чи, як тоді казали, антрепренер. Справа, певно, пішла незле, бо вже через чотири роки йому на допомогу прибуває ще один спеціаліст – Девільє. Вони стали піонерами львівських балів європейського зразка. Для проведення таких заходів винаймали приватні помешкання з великими залами. З одного боку, причиною цього була відсутність просторих приміщень громадського призначення, з іншого – продовження традицій шляхетських забав, які й до того нерідко відбувалися в замках і палацах місцевої знаті. Ось опис одного з них, який подає львівський історик Францішек Яворскі. 1753 року великий литовський гетьман князь Міхал Радзивіл у власному палаці на вулиці Красіцьких (зараз Огієнка) організовував урочистість із нагоди постригу в монастир своєї тещі Теофілії Вишневецької. «Почали з’їжджатися запрошені гості. Багато часу зайняв би їх перелік, досить лише сказати, що все, що було в ті часи в Польщі елегантне,...
Наш Двірець

Наш Двірець

У 19 столітті Львів був столицею королівства Галичини і Володимирії (Лодомерії), яке перебувало під юрисдикцією Австро-Угорщини. Це було велике жваве місто: місток між Заходом та Сходом, потужний торговий осередок. Звичайно, у період бурхливого будівництва залізниць у Європі Львів не міг залишитись осторонь. Сюди теж було прокладено гілку найсучаснішого на той час транспорту. Львівська залізниця була зведена згідно із Австрійською імперською Програмою у справах залізниць. Перший потяг на ділянці Перемишль - Львів пішов у 1861 році. Ця гілка тоді називалася Галицькою залізницею імені Карла Людвіга. Одночасно з відкриттям залізниці відкрили й будівлю вокзалу. Але із розвитком залізниці, вокзал перестав справлятись із пасажиропотоком, тому керівництво залізниці вирішило звести нову будівлю. Старий вокзал розібрали на зламі віків. 1904 р. за проектом Владислава Садловського збудовано один з найкращих тогочасних європейських вокзалів - Головний вокзал. Фронтон прикрашали скульптури, виконані Петром Війтовичем, по обидва боки порталу встановлено дві алегоричні фігури, що символізували Промисловість і Торгівлю роботи Антонія Попеля. Головна брама з...
Сходи д'Артаньяна

Сходи д’Артаньяна

У Львові, трохи вбік від центральних проспектів, на вулиці Листопадового Чину, 6 стоїть будинок, повз який неможливо пройти і залишитися байдужим. Він із тих будівель, в яких кожна деталь підкоряє довершеністю форм. Побудований у стилі необароко, він гарний з вулиці, але коли дивишся на нього ззовні, то навіть не уявляєш, наскільки він розкішний всередині. Коли туди заходиш, здається, що потрапив у справжній палац. Приголомшливі сходи в головному холі, різьблення по дереву, шовкові шпалери, люстри, мармурові каміни, умивальник, стилізований під пащу лева – така краса чекає на вас у цій будівлі – львівському Будинку Вчених. Ознайомимо вас з історією Будинку Вчених, або, як його ще називають - Палацу-Казино. Створений він був у 1897-1898 роках віденськими архітекторами, – авторами Одеського оперного театру – в стилі необароко, та є одним з найбільш знаменитих пам’ятників архітектури Львова. Над аркою, під якою знаходиться прохід на внутрішню територію будинку і вхід в будівлю, нас зустрічаються красиві статуї юнаків.   Усього чотири атланти на фасаді підтримують балкони: атланти...

Львів’яни відзначали Новий рік на Святого Василя

Львів’яни відзначали Новий рік на Святого Василя: "Звичай відзначати 1 січня Новий рік і проводжати 31 грудня рік минулий, був поширений не у всіх регіонах України. Як розповів історик Ілько Лемко, у давнину найбільшими противниками зустрічі Нового року 31 грудня були львів’яни. Відзначення Нового року було поширене на сході України. У повоєнний час, у 50-70-ті роки, українці у Львові майже не святкували Новий рік. Хоча були непоодинокі випадки пишних застіль 31 грудня. Львів’яни відзначали Новий рік на Святого Василя – 14 січня», – зазначає історик. Він пригадує, що до 1939 року багато передноворічних конфузів у Львові було пов’язано з ялинкою. Наприклад, жителі Східної України дивувалися, чому львів’яни не ставлять ялинку до Нового року, а 5 січня – до Святвечора. До 1939 року у Львові новорічну хвою називали не ялинкою, а «деревцем». У ті ж часи у Львові було кілька ялинкових базарів. Популярний – на площі Ринок, біля входу до ратуші. Ближче до фонтана Діани до...

З історії міста

З історії міста: " Пам’ятник Радянської Конституції, чи пам'ятник Сталінській Конституції, споруджений в жовтні 1939 р. Авторами були скульптор Сергій Литвиненко та київський художник Михайло Дмитренко, можливо, митці адаптували до місцевих умов проект, виконаний у Москві. Виконавцями були скульптори Євген Дзиндра та Андрій Коверко, можливою є участь учня Литвиненка молодого скульптора Якова Чайки. Пам'ятник виконувався на Кераміко-скульптурній фабриці, що відкрилася вже в 1939 р. на вул. Мучній. Місцем розташування пам'ятника було обрано центр міста, 'острівок' на вісі Гетьманських валів, між вул. Ягеллонською та пл. Св. Духа (тепер вул. Гнатюка та пл. І. Підкови). Тимчасовий пам'ятник, виконаний з бетону на дерев'яному каркасі, представляв собою величезну вертикальну композицію у вигляді колон, опасованих червоними прапорами. В нижній частині були розташовані фігури червоноармійця, робітника, матері з дитиною, студентки та старого гуцула з хлопчиком. Цементні фігури та написи українською, польською та єврейською мовами символізували дружбу народів за статтями Сталінської конституції. З початком Другої світової війни, 30 червня 1941 р. містом...
Карти Львова 1939 року і 1942 року

Карти Львова 1939 року і 1942 року

Карти Львова 1939 року і 1942 року: "Пан bf_109e поділився цінною картосхемою Львова 1939 року. Мені особливо сподобалися пояснення до карти. В мене в заначці є німецька карта Львова 1942 року: Повнорозмірна німецька карта Львова 1942 року (2.42 Mb)"

Хто вплинув на розвиток Львова?

Джерело: День Розповіді про 33 історичні особи, людей, які вплинули на розвиток Львова, сприяли його росту як історичного, культурного та духовного феномену, мають увійти у видання, яке готує агенція «Піраміда». Цей проект, замислений Центром експертних досліджень та комунікації «Тема», обіцяє стати надзвичайно амбіційним та пізнавальним. Адже окреслені вимоги до усіх цих осіб концептуально висувають інші, ніж було до того, завдання.Як правило, ми звикли трактувати Львів як архітектурну перлину (ніхто, звичайно, не стане із цією аксіомою сперечатися), як і узвичаїлися із думкою, що місто стає кузнею національно свідомих українців-державників (і це правда). Однак рідко заходить мова про особистостей, які творили тут, а плоди їхньої діяльності ставали знаковими не лише для України, а й цілої Європи. Тобто вивести Львів із тіні провінціальності й надати йому змісту глобальнішого — це з одного боку, а з другого, — якщо наші сучасники знатимуть більше, то ставитимуться до міста поважніше. Саме із цими думками замислено проект, здійснити який буде дуже непросто....

Львів, яким він є

Автор: Людмила Музиченко Львів. Це місто, в якому мені завжди хотілося побувати. Не можна сказати, що я ніколи в ньому не була. За часів студентства відвідувала, але то було взимку та проїздом в гори, тому й запам’яталося мало. Зате цього разу, коли мала влітку їхати у відрядження до Львова, підготувалася досконало, тобто – максимум інформації про роботу Львівського обласного центру з гідрометеорології (ЦГМ), гідрометеорологічну діяльність якого ми мали проінспектувати, і максимум інформації для туриста в плані найшвидшого ознайомлення з містом. Насамперед хотілося б відмітити згуртованість колективів гідрометеорологічних станцій та й самого ЦГМ, дружнє та бережливе ставлення один до одного, доброзичливість і відкритість до нас, членів інспекційної комісії, що, до речі, притаманне усім із сімейства гідрометеорологів, в якому б регіоні вони не працювали.Мені довелося побувати на метеорологічних станціях Кам’янка Бузька, Рава-Руська, Славськ, гідрологічній станції Стрий. До речі сказати, неподалік Рава-Руської біля Жовкви (нині Жовківський, колишній Нестеровський районний центр) знаходиться пам’ятник-обеліск у вигляді „мертвої петлі”, яку виконав...
Солодке минуле

Солодке минуле

Автор: Ольга Швагуляк-Шостак За часів Австро-Угорщини та Польщі цукерень у Львові було більше, ніж пам’яток архітектури. Бум львівських цукерень припадає на 70-80-ті роки XIX ст. Придбавши цукерню Монне, Ян Гефлінгер за рік перетворив її на сучасне підприємство із власними фабриками, складами і магазинами Аптека-цукерня Першими кондитерами міста Лева ще в середні віки стали пекарі-позацеховики, яких не стримували суворі цехові стандарти. Їхні цехові колеги — дійсні члени офіційного пекарського об’єднання — тоді спеціалізувалися лише на випіканні хліба. Екзотичними солодощами десертний кошик наповнювали купці, які торгували зі Сходом. А згодом кондитерську функцію взяли на себе і провізори. В аптеках, як у цукернях, можна було купити різні повидла та медівники. Фармацевти працювали також за індивідуальними замовленнями: виготовляли до свят чи приватних ювілеїв лікери, торти, марципани. Господині, які самі мали кондитерський хист до пляцків та струдлів, завжди могли придбати в аптеці бляшанки для випікання, які були у фармацевтів у широкому асортименті. З середини XVII ст. кондитерська традиція пішла в...

Поляки у Львові

Автор: Роман Лозинський Поляки як міф Повоєнне радянське покоління про поляків у Львові знало дуже мало. Для тих, котрі народилися в місті у 60-70-х роках ХХ століття, вони були майже міфом, причому негативним. Поляки у свідомості радянських львів’ян стійко асоціювалися із “буржуазно-поміщицькою” Польщею. яка століттями поневолювала Галичину та постійно дискримінувала українське населення міста. Оце й усе, принаймні більш нічого не писали в радянських книжках з історії Львова, іншого у школах не вчили. Звичайно, були ще недіючі польські костьоли та красиві гробівці на Личаківському цвинтарі, з викарбуваними на них звучними польськими іменами та прізвищами. Були катедра та костьол на Личаківській, біля яких декілька разів на рік збиралися чоловіки та жінки старшого віку, а ще – дві польські школи, про існування яких багато львів’ян дізнавалися випадково, натрапивши на них під час прогулянок містом. Були й самі поляки, які час від часу давали про себе знати в товаристві, але найчастіше люди не підозрювали, що вони поляки, бо ж...

Львів виходить у світ

Джерело: ZAXID.NET 30 жовтня у Центрі міської історії відбудеться офіційне відкриття виставки "Львів виходить у світ", яка була створена у Берліні Центром юдаїки "Новий Єрусалим". Ця виставка є поглядом на минуле Львова, що поєднав зусилля істориків, кураторів та митців з різних країн та континентів. "Виставка об'єднує історію різних спільнот, показує як забуті, стерті та маловідомі, так добре відомі місця, постаті та події. За допомогою 12 сюжетів-секцій ("Вокзал", "Кнайпи", "Конфесії", "Синагоги", "Театр", "Львівський університет", "Медицина", "Книжковий базар", "Друкарні", "Група "Артес", "Польське радіо "Львів", "Каплиця Боїмів") показано мистецькі і наукові здобутки, що виникли у співпраці людей різних національностей, мов і релігійної належності у Львові до 1939 року. І звідси вирушили у світ. Це мультимедійна виставка про перетворення Львова на метрополію, його "вихід у світ" наприкінці 19 століття, кінець багатоетнічного міста, а також пам’ять і забуття згаданого у теперішньому Львові", - зазначив керівник медійних та виставкових проектів Центру міської історії Центрально-Східної Європи Богдан Шумилович. За його словами, це...

Львів російський – 2

Джерело: Zahid.Net Автор: MANKURT Прочитав статтю Ілька Лемка про російський Львів і відразу захотілося заперечити. Перечитав ще раз – і бажання зменшилося. Потім ще раз – і воно зникло зовсім. Проти чого заперечувати? Проти висмоктаної з пальця статистики під виглядом „демографічних реалій”? Або характеристики російської культури, як культури кочівників-наїзників? Глупство все це.Хоча сама тема цікава. Народившись і проживши у Львові вже більше 60 років, думаю, що маю право висловитися. Не від імені російських львів'ян. Від себе.Зрозуміло, я, як російський мешканець міста, готовий узяти на себе частину моральної відповідальності за земляків, причетних до злочинів на цих землях. В першу чергу, це були репресії, спрямовані проти мирного населення Галичини в довоєнні і післявоєнні роки. Підкреслюю, не проти збройних формувань (на війні, як на війні!), а саме проти людей похилого віку, жінок, дітей та інших, які в ті роки кваліфікувалися, як „бандпосібники".Не раз доводилося сперечатися і з тими, хто намагався виправдати обставинами звіряче вбивство ув'язнених у львівських (і...