Львів’яни відзначали Новий рік на Святого Василя [1]: "Звичай відзначати 1 січня Новий рік і проводжати 31 грудня рік минулий, був поширений не у всіх регіонах України. Як розповів історик Ілько Лемко, у давнину найбільшими противниками зустрічі Нового року 31 грудня були львів’яни.
Відзначення Нового року було поширене на сході України. У повоєнний час, у 50-70-ті роки, українці у Львові майже не святкували Новий рік. Хоча були непоодинокі випадки пишних застіль 31 грудня. Львів’яни відзначали Новий рік на Святого Василя – 14 січня», – зазначає історик.
Він пригадує, що до 1939 року багато передноворічних конфузів у Львові було пов’язано з ялинкою. Наприклад, жителі Східної України дивувалися, чому львів’яни не ставлять ялинку до Нового року, а 5 січня – до Святвечора.
До 1939 року у Львові новорічну хвою називали не ялинкою, а «деревцем».
У ті ж часи у Львові було кілька ялинкових базарів. Популярний – на площі Ринок, біля входу до ратуші. Ближче до фонтана Діани до Нового року можна було купити продукти, зокрема продавали живу рибу.
Тоді ялинку прикрашали шоколадними цукерками, мандаринами, яблуками, волоськими горіхами, загорнутими у позолочену фольгу. Деякі шоколадні іграшки на ялинку були у вигляді звірів, шопки, дзвіночків. Ця традиція збереглася і у 1960-х роках. Шоколадних прикрас діти не їли, їх зберігали з року в рік як оберіг.
На Новий рік у місті була традиція колядувати під ялинкою. Ілько Лемко каже, у радянські часи головну ялинку Львова встановлювали на місці, де зараз стоїть пам’ятник Тарасу Шевченку. Студентів, які колядували під ялинкою, переслідувала міліція. «Але 1 і 2 січня колядування тривали, – каже він. – Через це у 1990-х роках головну ялинку Львова перенесли з проспекту Свободи до Парку культури ім. Б. Хмельницького. Вона стояла неподалік сучасної будівлі СБУ – аби колядники боялися. Через кілька років її почали ставити біля пам’ятника Леніну, що навпроти Оперного театру»."