Цілодобове водопостачання у Львові
Сихівський район: холодна вода з 30 грудня, гаряча вода з 5 січня. Шевченківський район: холодна і гаряча вода з 30 на 31 грудня (в змі пише січня, але насправді вода вже є). Франківський район: холодна вода з 30 грудня, гаряча вода з 5 січня. Залізничний район: холодна і гаряча вода з 30 грудня. Галицький район: холодна і гаряча вода з 31 грудня. Личаківський район: холодна і гаряча вода з 30 січня.
Історико-географічні особливості формування львівської водопровідної системи
Автор: Ігор Мельник Постановка проблеми дослідження. Львів розташований на Головному Європейському вододілі, тому проблема водопостачання для міста існує вже понад 600 років. Зі зростанням міста, зокрема його людності і виробничого потенціалу, з’явилася значно більша потреба у технологічній і питній воді. Саме це змушувало львів’ян шукати шляхи вирішення цієї проблеми. На наш погляд, дослідження ретроспективних проблем формування львівської водопровідної системи є досить актуальним. Системою водопостачання називають комплекс інженерних споруд і видів діяльності, які здійснюють водопостачання і водовідведення. Водопровідна мережа є сукупністю водопровідних ліній (трубопроводів) для подачі води до місць користування. Вона є головним елементом системи водопостачання. Аналіз досліджень і публікацій. Водопровідну систему міст досліджувало багато вчених, зокрема В.Хільчевський, В.Кравченко, А.Яцик, В.Осадчий, та інші. Серед науковців, які займалися історією львівської водопровідної системи, слід виділити В. Чернюка та О. Степанів. Виклад матеріалу. Перші львівські колодязі (в архівних джерелах фігурують під назвою fontes) побудовані за часів Галицько-Волинського князівства. У Х-V ст. воду почали розвозити у бочках, проте це дорого...
Господарство
Джерело: http://www.geocities.com/prysjan Автор: Віктор Присяжнюк Ремесла, торгівля і промисловість. За княжих часів Львів мав ремісничо-торговельно-хліборобський характер. Торгівля мала переважно внутрішній характер або обмежувалас до зносин з найближчими сусідами: німці, прибалти, східні народи. Ремеслом займалися, крім українців, німці, вірмени, татари. На той час відомими були ремесла кожевників, грабарів, сідельників, тульників, лучників, ткачів, клобучників (плели шапки і панчохи), шевців, гончарів, ковалів, золотарів, плотників. З середини XIV ст. Львів набирає в основному торгівельний характер. Він стає "станцією" на торгівельних шляхах між Заходом і Сходом. Найвідомішим був чорноморський шлях. Німці ввели нові галузі ремесла, зокрема, це – римарі, уздарі, рукавичники, поясники, сап'янники, полотінники, муконники, мечники, шабельники, ножівники, голкарі, котельники, циновники, слюсарі, рушникарі, годинникарі, цегельники, вапнярі, мулярі, каменярі, ткачі, столярі, бондарі, токарі, стельмахи. Німці, також, впровадили поділ праці і спеціалізацію в поодиноких галузях ремесел. Ремісники, згруповані в цехи, були змушені дуже добре знати своє ремесло і тому їх вироби були просто зразкові. Перші цехи з'явилися у Львові вже в 1425...
Останні коментарі