Монастир Святого Серця
Монасти́р Свято́го Се́рця (повна назва: Монасти́р Згрома́дження Сесте́р Найсвяті́шого Се́рця Ісусового; лат. Sacre Coeur) — жіночий римо-католицький монастир, що проіснував століття у Львові (з 1844 по 1944). Від комплексу монастиря залишився один корпус, пам’ятка архітектури історизму (неоренесансу). Адреса: площа Святого Юра, 1/2. До монастирського комплексу також входив рекреаційний парк — нині сквер на площі Св. Юра. Парк спроектував і збудував у 1897 році будівничий Стрийського парка Арнольд Рьорінґ. Монастир Святого Серця засновано в 1844 і закрито в 1944. До будівлі монастирського виховного корпусу прилягав костел Святого Серця Ісусового. Костел будували з 1844 по 1855 роки на кошти ерцгерцога Фединанда д’Есте (ім’я якого в свій час носила площа Міцкевича) та архієпископа Пістека з мотивами готичного і романського стилів за проектом Вінцента Равського. Костел теж був знесений у 1970-х роках, а на його місці з’явилась будівля харчового блоку політехнічного інституту (корпус № 26). У вересні 1946 року на базі агрономічного та лісогосподарського факультетів політехнічного інституту в приміщеннях...
«Львівське Корзо»
Прогулюючись елегантним і на сто відсотків європейським Проспектом Свободи, важко собі уявити, що два століття тому це була болотиста рівнина річки Полтви, заросла очеретом, а прапрадіди нинішніх львів’ян з човнів стріляли тут качок. Після того, як Галичина увійшла до складу Австрійської імперії, у цій місцині, розібравши оборонні укріплення, влаштували променаду, або Корзо – прогулянковий бульвар з містками через ріку Полтву, по яких дефілювали міські модниці. Полтву у другій половині XIX століття загнали під землю: Львів був позбавлений річки, але набув одну з найдосконаліших у Європі каналізаційних систем. Колишні оборонні вали поступово забудували і Львів отримав новий, третій за свою історію центр міста, прогулянку яким ми почнемо від Львівського Національного Академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької (проспект Свободи, 28, №1 на мапі) – архітектурної перлини у стилі неоренесансну, одного з найгарніших театрів Європи. Збудований на початку ХХ століття за проектом архітектора Зиґмунта Ґорґолевського. Великий театр у Львові порівнювали з Паризькою та Віденською...
Росіяни та російськомовне населення у сучасному Львові
Автор: Анна Вилеґала У минулому Львів був зразком багатонаціонального і полікультурального міста. Навіть якщо заперечувати існування мультикультуралізму як ситуації мирного співіснування різних етнічних та національних спільнот, неможливо забути про те, що місто створювалося саме різними громадами. Друга світова війна рішуче змінила цю картину. Львів став містом набагато більш мовно- та національно одноманітним, але водночас з’явилися нові національні меншини, які згодом відіграли визначну роль у розвитку міста, і відіграють її й донині. Однією з таких меншин є росіяни та російськомовне населення Львова. Вони з низки причрн є цікавою темою для соціологічного дослідження: порівняно небагато на цю тему було проведено досліджень, післявоєнний Львів традиційно вважається містом української мови та української культури, яке важко піддавалося русифікації та не сприйняло ні росіян, ні російської мови. У цій статті я хочу зосередитися на становищі росіян та російськомовного населення у сьогоднішньому Львові, і спробувати проаналізувати такі питання як їхня національна ідентичність, поняття батьківщини, проблема асиміляції, стосунки меншість – більшість. Основною темою...
Невідомий Львів. „Чорні археологи”
Джерело: Zahid.Net Автор: Юрій Лелявський Львів та його околиці до цього часу зберігають безліч таємниць. Мова не про міфи та легенди, а про реальні історії, пов’язані з нашим містом та невідомі загалу львів’ян. ZAXID.NET пропонує своїм читачам цикл матеріалів про Невідомий Львів, який, попри усе, існує. Існує на рівні, передусім, специфічних субкультур, які, на наш погляд, роблять місто містом. Сьогодні мова йтиме про тих, кого прийнято називати „чорними археологами”. „Чорними”, тому що їх діяльність, зазвичай, носить підпільний характер. Парадокс, але саме вони доволі часто стають свідками справжньої Історії Львова, про яку ми ніколи не прочитаємо в жодному дослідженні. „Чорні архи" зі Львова: хто вони?Неофіційних мисливців за військовими „скарбами" можна поділити на три різні, часто ворогуючі між собою групи: „шпана", „мародери" і „мілітаристи" - „архи" з високим рівнем професіоналізму та певними моральними принципами.„Шпана" - це дилетанти, які знічев'я вирішують що-небудь відкопувати. У разі везіння, знайдуть іржаву каску, а от саме місце бою буде ними по-варварськи понівечено,...
Останні коментарі