Автор: Дмитро Десятерик Львів — місто, про яке багато говорять і пишуть, але насправді мало про нього знають. Тож пропоную розмову зі знавцем і шанувальником Львова, публіцистом, перекладачем та есеїстом Юрієм Прохаськом. Пан Юрій народився у 1970 році в Івано-Франківську. До столиці Галичини переїхав більш ніж два десятиріччя тому. Студіював германістику у Львівському університеті і груповий психоаналіз в Альтаусзее (Австрія). Переклав з німецької твори Франца Кафки, Мартина Гайдегера, Шляєрмахера, Йозефа Рота, Роберта Музиля, Юдит Германн, Міхаеля Енде, з польської — Лєшека Колаковського, Юзефа Віттліна, Ярослава Івашкевича. Працює у Львівському відділенні Інституту літератури ім. Тараса Шевченка НАН України, викладає в Центрі магістерських програм ЛНУ ім. Івана Франка і в Українському Католицькому університеті. Брат відомого вітчизняного письменника Тараса Прохаська. — Хотілося б почати з мітів. Щодо Львова вони загальновідомі: колиска державності, осердя національної культури, вічно революційний український П’ємонт. Який ближчий до реальності? — Міт завжди постає там, де є або брак, або надмір історії. У випадку Львова...