Подаємо увазі наших читачів лекцію, прочитану Юрієм Винничуком у межах Австрійських вечорів у Львові. Те, що я зараз вам розкажу, базується переважно на українських джерелах. Тут буде йтися саме про українських батярів. Тому що батяри у Львові були і українські, і польські, і єврейські. Також вони були не тільки у Львові, вони були у всіх галицьких містечках. Але львівські батяри були досить такі особливі. Батяри, ясна річ, існували здавна, але сам термін з’явився наприкінці XVIII сторіччя, коли сюди прийшла Австрія і з’явилися поліцаї угорського походження. Вони вживали такий термін, як «бетяр», що означає «розбишака», «шельма», «пройдисвіт», «дурисвіт» і т.д. Це слово стало популярним і десь на початку ХІХ століття воно вже трансформувалося в «батяр». Львів упродовж років перетворився у велетенський котел, в якому представники різних націй дали життя багатьом явищам. Батяр, або солодкий вар’ятунцьо, або макабунда й андрус – це все одне й те ж. У найвідомішій пісні співається: «За ругатками ходять батяри, хоч їм...