Натхненниця: Анна Шпакова (Аня Рыбинская) та запропонована нею стаття [1] (російською).

Мною знайдена схожа стаття українською мовою.
Джерело: Дзеркало тижня [2]
Автор: Євген ГУЦУЛ (Львів)

Фрагмент експозиції Музею пивоваріння
Фрагмент експозиції Музею пивоваріння

Львів здавна славиться своїми історичними реліквіями і музеями. Проте музею історії одного з найдавніших у місті ремесел пивоваріння тут не було. Хоча, от наприклад, у Німеччині — понад 80 музеїв, присвячених пиву, у Бельгії і Чехії — по 15, в Австрії — 10, і культура споживання цього напою досить розвинена. А може, вона і розвинена там так високо саме тому, що цьому сприяють такі музеї?

Не дивно, що про необхідність створення музею пива в Україні першими задумалися саме львів’яни. Пиво «Львівське» вважається і найдавнішим на території сучасної України, і одним із найпопулярніших, особливо в Західній Україні. Колись діжечками з цим «хлібом душі» коло львівської ратуші зустрічали королів, послів та інших почесних гостей, львівське пиво регулярно возили возами до Кракова, до столу польського короля. Саме львівське пиво продавалося в буфетах Кремля, на кораблях, які здійснювали міжнародні круїзи, у літаках, його вимагали гірники Донбасу після важкої зміни... Привезти рідним і знайомим зі Львова пляшечку знаменитого «Львівського» як сувенір було просто обов’язком.

Словом, львівські пивовари вирішили віддати належне напою, який славить їхнє місто, — і 14 жовтня, у день 290-ї річниці з дня заснування найдавнішої в Україні «Львівської пивоварні», відкрили перший у нашій країні Музей пивоваріння.

Спочатку ентузіасти-організатори поїздили світом, подивилися, як обладнані подібні музеї в Європі і набралися досвіду. Потім, поки будівельники реконструювали понад 600 квадратних метрів напівпідвальних площ старого пивзаводу, почали збирати експонати.

Броварня берегла свої раритети, деякі з них використовувалися у виробництві ще донедавна. А тепер, коли технологія виготовлення пива настільки удосконалилася, їм саме місце в музеї. Багато чого знайшлося у львівських антикварів. Оголосили, що тим, хто подарує музею цінний експонат, довічно гарантується безплатне відвідання музею разом із ріднею. Такі знайшлися, тепер вони — почесні відвідувачі музею, котрі мають відповідний документ.

Більшість же раритетів довелося купувати. Деякі експонати узяли під довгострокову оренду в інших львівських музеях — там вони або не виставлялися, або випадали з контексту експозиції.

Пивний «кухоль» кінця XIX століття
Пивний «кухоль» кінця XIX століття

Розпочинається експозиція Музею пивоваріння з представлення продукції «Львівської пивоварні». У Західній Україні підприємству належить 41% пивного ринку, у Львівській області — 54%. Нині «Львівська пивоварня», чиїм стратегічним інвестором є міжнародна компанія Baltic Beverages Holding (BBH), входить до сімки українських виробників пива.

…Перша письмова згадка про львівське пиво датується 1384 роком. Витяг із запису в книзі магістрату свідчить про те, що якийсь Ганко Клепер купив пивне виробництво. Його предки оселилися в Краківському передмісті Львова, цю територію так і називають — Клепарів. (Тут і розміщені «Львівська пивоварня» і Музей пива.) Один із роду Клеперів так поставив пивну роботу, що був обраний бургомістром Львова.

Взагалі пивний цех, кажучи сучасною мовою, — об’єднання пивоварів, у Львові був одним із найпотужніших. Що підтверджують розміри вежі, побудованої цехом броварників, якщо порівнювати з іншими елементами оборонних споруд міста. (Макет фрагмента фортифікаційної системи давнього Львова — також експонат музею.)

Пивоварством у Львові займалися не тільки світські особи, але і, як у багатьох містах Західної Європи, ченці. Цей історичний епізод представлений у новому музеї композицією: три воскові фігури ченців займаються таїнством виробництва хмільного напою.

Історія «Львівської пивоварні» розпочинається з 1715 року. «Щоб відтворити процес пивоварства того часу, — розповідає спеціаліст музейної справи, один із авторів львівського Музею пивоваріння Ростислав Лозов’юк, — ми досліджували європейські матеріали. Завдяки зібраним раритетним речам ми представити варильну піч, величезний бродильний чан, діжки, у яких дозрівало пиво, та інше, необхідне для виробництва. Створили макет старої варниці — парова машина, службові і житлові приміщення, підвали для льоду, стайня для 10 коней, які розвозили пиво по Львову й інших містах...»

Найцінніший експонат музею, на думку пана Лозов’юка, — кваліфікаційне свідоцтво пивовара. Львівський магістрат виписав його людині, котра засвоїла цю професію 1797 року. Відзначається, що учень був дуже старанний у навчанні і що досвідченим броварникам рекомендується прийняти новачка у своє середовище і всіляко йому допомагати. Оскільки в ті часи фотографій, які можна було б вклеїти у «посвідчення», не робили, у свідоцтві докладно описана зовнішність неофіта від пивоваріння: високий, зі світлим волоссям і так далі.

Корисну інформацію відвідувачі музею можуть почерпнути із представленого в експозиції статуту «Львівської пивоварні» кінця ХІХ століття. Виявляється, уже тоді в побуті львів’ян існували такі поняття, як «мажоритарні акціонери», «піклувальна рада»...

З ім’ям одного такого «мажоритарного акціонера», Роберта Домса, пов’язана романтична легенда. Роберт щодня дегустував пиво — не заради задоволення, а винятково з метою моніторингу якості. А служниця Зося повинна була приносити йому порцію свіжого натурпродукту у великій, майже десятилітровій мідній посудині з краником. У результаті Роберт Домс закохався в дуже гарну, веселу, привітну дівчину, одружився з нею, продав броварню, і щасливі молодята поїхали до Швейцарії. Львівському музею пива вдалося знайти легендарну посудину, із якої пив Роберт Домс (по-галичанськи «гальба», «кухоль»). Цю гальбу назвали «Зоська», і вона стала романтичним талісманом експозиції.

У кресленнях технічних проектів з упровадження дизельних двигунів, пробивання артезіанських свердловин (часом до 37 метрів глибиною), будівництва майстерні з виробництва і ремонту великих діжок часто згадується інший «мажоритарний акціонер» — І. Лілієн Фельд.

Дуже цінний експонат — уціліла «Технологічна книга», у якій відзначалися усі виробничі процеси у варниці. Пивовар при кожному варінні записував, відкіля привезені і якої якості ячмінь, солод, хміль, усі режими технології — аж до температури пива під час його розливу. Книга велася з 1931-го по 1936 рік. Її дуже цікаво читати, особливо ті місця, де описуються сорти тодішнього пива. Наприклад, презентаційними були «Портер імперіал», «Баварське», «Експортне», «Світле десятипроцентне»... Про палітру пивного продукту можна дізнатися з великої приватної колекції етикеток пива, зібраної вже згадуваним Ростиславом Лозов’юком. Тут також колекція стародавніх плакатів польською мовою, рекламних листівок...

Найдавніший експонат музею — йому понад 50 тисяч років (!) — скам’яніле дерево, знайдене на території пивоварні. І хоча до пива воно відношення не має, тому що напій «винайшли» усього лише вісім тисяч років тому в Шумері, музей «деревом-каменем» пишається. В експозиції є і дерев’яний водогін, знайдений на глибині двох метрів, який використовувався старими львівськими пивних справ майстрами. Окремий зал присвячений бондарному мистецтву. Насамперед йдеться про відновлене виробництво пивних діжок. Тут представлено їх колекцію.

Далі — колекції пивних пляшок, пивних кухлів різних часів і країн і з фаянсу, і з металу, всі багато декоровані.

Сейф, «завжди наповнений грошима», годинник для контролю за дисципліною праці, мірні стрижні, різнобарвні жетони, які роздавали робітникам броварні, щоб можна було безплатно випити пива... Цікаво, що пиву певного сорту відповідав відповідного кольору жетон. Яких жетонів використовувалося більше, таких сортів пива більше і вироблялося.

Музей пивоваріння нараховує понад три сотні експонатів. Експозиція закінчується періодом Другої світової війни і дегустаційним залом, у якому можна продегустувати «Львівське». Але львівські пивовари мають намір її розширити, освоївши два верхніх поверхи старого корпусу, де розміщена перша черга музею.

Головна мета першого українського Музею пивоваріння — розвивати культуру споживання бурштинового напою, знайомити з історією, пропагувати «Львівське» пиво. Його творці вважають, що музей увійде до числа найпопулярніших пам’яток Львова.

Російська версія тут [3]

Відкрити всі посилання у табах: [1 - 3]