Одними з найкращих знавців таємниць міста Лева, без сумніву, є львовознавці брати Радковці. Петро Радковець не лише розповів журналістці «Об’єктивно» про загадкову частину міста, а й показав його найцікавіші куточки.
Петро Радковець розпочав екскурсію «Підземний Львів», яка на сьогодні охоплює три об’єкти - церкву Преображення Господнього на вулиці Краківській, «Аптеку-музей» та кафе «Золотий Дукат», з серйозного інструктажу. Попросив поставитися з повагою до підземних приміщень, які ми відвідуватимемо, адже вони наскрізь проникнуті історією з часів заснування Львова і є місцями поховання людей - криптами. Заборонив без його дозволу заходити у будь-які кімнати, бо екскурсія проходить тільки по тих місцях, які є адаптованими для туристів. Окрім того, наголосив – необхідно вимкнути мобільний телефон і «намертво» запам’ятали, що стін торкатися - небезпечно через грибок. Останній пункт інструктажу – навчитися зачиняти і відчиняти двері.
З тим, як Петро Радковець відчинив важкі металеві двері до церковних крипт, ми ніби перемістилися у часі: шум і світло одразу замінили «володарі» підземель - темрява і сирість. Просто грандіозні за величиною підземні галереї вразили в той же момент, як ми увійшли. Їхня історія, за словами Радковця, розпочалася ще у ХІV ст., коли цю територію заселяли татари, про що й говорить первісна назва вулиці Краківської – Татарська. «У середньовіччі більшість храмових підземель використовували, як місця поховань. – наголосив він. – У підземеллях костелу Святої Трійці ордену Тринітаріїв, які на цьому місці звели свій храм на початку ХVІІІ ст., також були поховання, проте на сьогодні вони не збереглись, а людські кістяки зібрано у спільній могилі і захоронені в одній із кімнат під кам’яною плитою». За його словами, в радянський час церковні підземелля використовували як склад харчоторгу, церкві вони не належали. Однак служителі храму привели їх порядок, тим самим, не лише розширили маршрут «Підземний Львів», а й збагатили туристичний Львів.
Показуючи підземелля храму, Радковець розповів легенду про львівського Чорного Монаха, який нібито продав душу Нечистому, через що приречений вічно блукати підземеллями. На цій моторошній ноті першу частину екскурсії Радковець завершив, другий об’єкт подорожі львівськими лабіринтами – «Аптека-музей».
За його словами, «Аптека-музей», яка від дня заснування мала назву «Під Чорним орлом», була заснована у 1735 році військовим фармацевтом Наторпом. З 1966 року на базі діючої аптеки було створено музей історії фармації. І на сьогодні у Львові ми маємо унікальний музейний комплекс, що нараховує понад 5 тисяч рідкісних експонатів порцелянового, кам’яного, дерев’яного, скляного аптечного посуду, колекцію аптечних ваг, ступ, зразки перших таблеткоробних машин, різноманітні преси, рідкісну колекцію вимірювальних приладів. Окрім того, аптека багата великою бібліотекою, де знаходиться понад тисячу старовинних медичних книг та понад 2 тисячі періодичної фармацевтичної літератури, а для того, щоб вона була привабливою для гостей, в її приміщенні облаштували оригінальну кімнату алхіміка.
Підземелля аптеки є значно меншими, аніж церковні крипти. Як зазначив Петро Радковець, підземелля аптеки – це підвали давнього житлового будинку, в яких зберігали традиційні ліки, лікувальне вино. Петро Радковець під час екскурсії у підземними лабіринтами аптеки розповів ще кілька легенд, провів тест на сміливість і на цьому завершив екскурсію по другому об’єкту. Продовження ж було там, де аромат кави полонить серця і живе легенда про Білу Дівчину – кав’ярня «Золотий Дукат». Розповівши легенду про Білу Дівчину, яка була закохана у цей диво-напій, Петро Радковець завершив екскурсію «золотими» словами: «У темряві починаєш надавати значення не стільки світлу, як шляху до нього».
Всього екскурсія «Підземний Львів» триває дві години. Описати враження та емоції від побаченого - нереально. Побувавши у підземних лабіринтах Львова, розумієш, що княже місто наскрізь проникнуте таємницями, які постійно живуть разом з містом.
На сьогодні Львівська мерія має наміри розширити маршрут підземним Львовом. Як зазначив «Об’єктивно» археолог Роман Могитич, здійснення такого проекту є дуже складним, адже потрібно пройти усі підземні комунікації, але цілком реальним і дороговартісним. «Тільки на розробку попереднього проекту потрібно щонайменше 100 тис. грн., - наголосив він. – Планується, що проект розроблятимуть під моїм керівництвом спеціалісти «Укрзахідпроектреставрації».
Підготувала Оксана Мирутенко
Останні коментарі