Тим, хто щоранку слухає «Львівську хвилю», ім’я Ігора Лильо [1] давно й  добре відоме. Історик, талановитий журналіст, він також є автором ексклюзивних екскурсій Львовом та просто енциклопедією різноманітних фактів, історій та оповідок з життя рідного міста.

Відсьогодні на сторінках цього блога будуть з’являтися розповіді від пана Ігоря, тож матимемо можливість ще більше дізнатися про свій Львів, його захоплюючу історію та непересічну долю.

Перша історія про нелегку, але важливу в старому Львові професію - кат.  

Серед численних професій, що колись існували у Львові, катівське ремесло традиційно збуджує уяву та викликає чисельні запитання. Було щось насправді незвичайне в професії людини, котра, з одного боку, мордувала та вбивала людей, а з іншого – визнавалась громадою, як необхідне зло. 

Кат у Львові – це людина, яка добре заробляла. У 18 ст. він був на третій позиції після міського голови та правника. А все тому, що окрім сталої платні, кат мав чисельні доплати. Меч, сокира чи шнурок? В залежності від цього змінювався й гонорар за виконання вироку. Меч для заможних та благородних, сокира для міщан, а шнурок для решти. 

Чи ж варто дивуватись, що від самого початку було важко знайти бажаючих на цю посаду. Не поодинокими були випадки, коли чергового претендента (часто з кримінального середовища) ставили перед простим вибором – «або тебе, або ти». Через катівську професію потерпала і його родина. Як думаєте, чи багато було бажаючих мати тестя-ката? «Малодоброго» вважали «нечистою» особою, такою що наче стоїть між двома світами. Як і всі громадяни кат ходив до храму, однак в святині мав чітко визначене місце.

До речі, для того, щоб опанувати це ремесло, існували спеціальні катівські школи, де вершиною майстерності, для прикладу, було вміння відтяти голови одразу трьом злочинцям.

Катів у Львові за усю його історію було багато і жили вони в різних місцях. Інколи з ними траплялись і курйозні випадки. Наприклад, коли в другій половині 18 ст. у місті їх було аж двоє. Старший, через вік втративши кваліфікацію, був змушений ділити бізнес з молодшим колегою. Чи тоді, коли місто надало черговому катові нове помешкання поряд з міським гицлем. 

Остаточно катівське ремесло зникло у Львові після приходу австрійців. Його витіснили інші, «гуманніші» способи покарання злочинців.


Ігор Лильо [1]

За участі Lady Kava