Я реально пишаюсь, що я зі Львова
Ви можете мільярд разів не любити львів"ян, казати "ой, ви, галичани, якісь такі..." чи щось у тому роді - але я реально пишаюсь, що я зі Львова, і це місто (попри всякі побутові недоліки, як і в інших містах-господарях) у плані гостинностіпоказувало клас не лише в останні 5 років, а і на час футбольного чемпіонату. Коли рівно 5 років тому я переїжджала до Києва, то Криївка була чи не єдиною атракцією, а купити магнітики про Львів було нереально - максимум, що було, це вернісаж за театром заньковецької. тепер, коли я гостюю вдома кожні кілька місяців, то з подивом зауважую ще з 2-3 нові кав"ярні і зо 5 нових сувенірних крамниць з широчезним асортиментом. Я зараз не хочу думати про те, що Львів за ці 5 років міг здобути ще більше і все таки щось втратив у політичному і недоробив у економічному планах; і про якісь недоліки, і про те, що там таки немає нормальної роботи...
Наважитися на щирість. У Львові
Те, що Львів надихає, особливо на творчість, я знала давно. А от щойно відкрила для себе ще одну його властивість. Надихати на щирість і приязність до людей, які поруч. Допоміг мені у цьому один колоритний чоловік з Полтави. Пана Анатолія, який вибирав сувеніри на Великодньому ярмарку, я помітила одразу. Спочатку навіть сприйняла за іноземця: мистецька борода та щирі очі. Здивувалася: у чоловіка повні пакунки сувенірів. А він ще про щось жваво розмовляє з продавцями. З’ясувалося, він щойно купив сувенірну тарілку і одразу ж розбив. Та продавці, на його здивування, розбиту тарілку замінили і навіть грошей не взяли. Чоловік був вражений. Чому приїхав на ярмарок до Львова з Полтави, де теж ярмаркувати добряче вміють, пан Анатолій відповів: у Львові є багато такого, чого немає на Полтавщині. Насамперед, каже, людяності. Львів’яни охочіше допомагають незнайомцям, не скупляться на посмішки та теплі слова. - Я спитав , як пройти на певну вулицю, а мені відповіли: вибачте, я не знаю!...
Зима?
Зима?: " Нарешті і до нас прийшла зима, чи то так, забавки? Бачив прогнозин на Новий рік, то вони зовсім не зимові :). Ми притримуємось думки що це Миколай чарує собі щоб сніг був на його свято )). Чесно кажучи я б не проти якби сніг побув до різдва, а далі можна і плюсову температуру, якось по новому почав відчувати задоволення від велосипеда, і готовий кататись всю зиму, єдине що мінусова температура не дуже цьому сприяє." А ше дуже файно нагулювати собі апетит вечірніми прогулянками по парку, такий приємний морозець а сніг як скрипить під ногами, зразу згадується дитинство. А коли мете сніг в лице і зажмурюєш очі, то згадую як мене малого кутали в шубу, клали на санки, і везли. А я весь такий не повороткий, руки в сторони стирчать, лижиш на санках, дивишся догори і тільки очі зажмурюєш бо сніжинки летять )))). Ех... А ще ми вдома постійно слухаємо різдвяні пісні. Це створює...
Деколи буває таке відчуття…
Деколи буває таке відчуття...: "свіжого погляду на звичайні речіпробігаючи зайомим вуличками, випадково бачу такі кадриніби вперше в цьому місті я деколи запам"ятовую кадри і обіцяю собі обов"язково повернутися з фотоапаратома деколи картинки самі складаються в кадр і- о боже- випадково в руках опиняється рідний нікон от наприклад, я вже давно збиралася розмалювати цю стіну) ...а в нього- свої "точки" і свій розклад роботи... ця країна- страшенно цікаваі фотати тут- не перефотатихоч я й хочу в Мексику, Грузію і Бангладеш..." Автор monamarta
осінній Львів
осінній Львів: "всюди тільки й розмов, що про передвиборчу кампанію та весь бруд і обман, з нею пов"язанийа навколо золота осінь, правда, теж похмура, але все ще тепласимволічно, що початок гонів гонки припав на пору, коли заведено підбивати підсумки і збирати плоди, а сам вибір відбуватиметься напередодні великого християнського свята Богоявлення - може, просвітить нас Божа мудрість? але зараз просто хочу поділитися з вами атмосферою осіннього Львова - затишною і привітною незважаючи на похмурий день:) левиний погляд звисока малюнки на стелі і стінах середини ХІХ ст., віднайдені під час ремонту в будинку, де зараз кав"ярня "Фреска" вечірній Стрийський парк хатка лебедів... ... і її мешканці ну і традиційно - вид з вікна" Автор: duvosvit
Без цивілізації
Уже два дні я повертаюся в холодну і темну квартиру .З вигод лише газ. Води, світла і тепла немає - негода. Рятують теплі светри, коцики і нагріті духовки. Хтось скаже: як це можливо, щоб ми, цивілізовані люди на кілька днів залишались майже як в печері? Без телевізора, комп’ютера, електроприладів день тягнеться мов тиждень. А я от думаю: якщо щось стається, мабуть для чогось воно потрібно. Ми постійно поспішаєм, нарікаєм на брак часу, який від нас забирають ті ж таки телевізори, комп»ютери, праски, фени .… А може час без усіх цих благ- це не обділеність цивілізацією, а великий шанс - можливість побути на самоті із собою, своїми дітьми, просто зупинитися і відчути те, що є, що ти тримаєш зараз у руках. Бо насправді ми багато витрачаєм часу і енергії на думки про те, що треба, що ми хочем, чого досягаєм але навряд чи досягнем… Тому депресії своєї я позбулася. .. А може світла не буде до...
Коли повертаюся до Львова…
Автор: oiseau Кожного разу, коли повертаюся до Львова іде дощ. Вже якось так склалося. Не можу сказати, що це мені страшенно не подобається. Швидше навпаки. І не те, щоб я любила дощову погоду, просто відразу відчувається, що у Львові все, як завжди, що повернулася додому.Люблю повертатись до Львова. І не має значення на скільки від'їжджала: на місяць, на тиждень, чи на два дні. Кожного разу дуже тішуся, що саме це місто є моїм домом. У цю мить люблю у Львові все. І тоді не помічаю жодних незручностей: паскудних доріг, обдертих стін -- тут все найкраще, найкрасивіше, найдосконаліше... Я тільки недавно зрозуміла, що львівський залізничний вокзал не може претендувати на звання найкращого, бо з огляду на комфорт пасажирів, має чимало вад. Більше того, я зрозуміла це не сама, а так, підслухала розмову і тоді, мабуть, вперше глянула на львівський вокзал критичним поглядом і подумала, що, мабуть, і справді він не може рівнятися із, скажімо, новим київським...
У Львові запланована весна
Автор: Марія Шоломицька За вікном знову весна і, як завжди, Львів. Тобто все те, чого не можна не любити. Принаймні для мене так є. Знову пахне свіжими травами, цвітом, сонцем...Пахне весною у Львові. Для мене це чомусь важливо. Важливо, що живу у Львові і що за вікном -- весна. Просто дуже люблю весняний Львів. Особливо після останніх тижнів зими, коли сіро, сумно, мокро і зимно.А ще, мабуть тому, що навесні Львів по-особливому активний. Такий раптом стає молодий і амбітний. З далекоглядними планами на дуже глобальні перетворення. В очікуванні кардинальних змін. І ще чогось незвичайного. Мабуть, чуда. У цей час Львів дуже нагадує жінку. Здається, ось зараз вигукне: «Боже, весна! Гарна погода! Треба негайно змінювати гардероб, купувати короткі спідниці, мешти на обцасах, щось негайно робити з головою, невідомо що, але негайно. Можна щось радикальне. І головне, щоб все було нове, не таке як минулого року, бо все це вже бачили, до того ж воно і не...
Що означає Львів для України, для Європи і для вас особисто?
Джерело: Щоденна Всеукраїнська Газета "День" Орина ЛАЗАРУК , член Спілки журналістів: — Львів — це неповторна атмосфера і привітні люди. Це місто, яке розвивається, не спить, за яке не соромно перед жодними гостями і самим собою. Зберігаючи свої традиції та історію, воно живе сучасним динамічним життям. Львів заслуговує на більше, ніж має. Якби одним окремо взятим містом України можна було йти в Європу, то це був би Львів. Значною мірою завдяки активному мистецькому життю. От хоча б нещодавній форум книговидавців, його організатори чимало зробили для того, аби показати — українська книга не просто існує, вона цікава, сучасна, зроблена відповідно до найновіших вимог, задовольняє будь-які уподобання. З містом Лева пов’язане життя нашої родини, яка стала його частиною. Сьогодні у Львові живе мій брат Андрій Кучерепа, керівник відомого ансамблю «Ватра». Він продовжує почату з Ігорем Білозіром справу пропаганди української пісні. Чимало збудовано у Львові під керівництвом мого дядька Михайла Кучерепи, у свій час начальника будівельного управління. На...
Самотній Львів
Автор: oiseau Ми всі мешкаємо у цьому місті. Геть усі. Митці, бізнесмени, політики, сантехніки, журналісти...усім нам тут зручно. Чого інакше ми би мешкали саме тут? У когось тут глибоке коріння, у когось добра робота, сім'я, навчання, хтось нарешті отримав можливість долучитися до панства міського, хтось навіть клеїть на себе ярлик модний, елітний, хтось просто заробляє гроші. Якась частина з нас навіть любить це місто, по-своєму, звичайно. Якась навіть знає уривки його історії. Дехто пам'ятає давні традиції, намагається їх дотримуватися, дехто намагається нав'язати свої, декому байдуже і до традицій і до історії, головне - пристосуватися до нинішніх умов, і мати можливість казати, що живу у такому от місті.А місто живе окремо. Зовсім окремо від усіх мешканців. Чи добре? Хто його знає? Ніхто ж не питає. Ніхто не слухає. Може воно хворе? Може чого потребує? До кого йому звернутися? Кожен скаже: а мене хіба хтось питає, чого я потребую?Кожен живе для себе. Місто нікого не об'єднує. Воно...
Туман
Туманні ранки - це вже традиція для Львова. Не знаю чому але раніше не помічав щоб так часто був туман у місті. Причому бувають дні, що він густий як сметана і тримається впродовж усього дня, дуже поволі розчиняється.Не розумію також, чому Львів прирівнють до Лондона. Не варто так робити. Львів має свій дух і специфіку. В нас не смог, а туман, в нас дощі інші, в нас клімат інший. Хоча я не був ніколи в Англії але переконаний, що Лондон - це не Львів.Ранішній туман сприяє потоку філософських думок і роздумів. Ця молочно-димна суміш охоплює свідомість і породжує цікаві ідеї.
Останні коментарі