В блозі “Мій Львів” зібране все цікаве, що пов’язане зі Львовом і його історією. Наповнення береться з інтернету, книжок, журналів, пліток, вулиць, прогулянок, новин, телебачення, оповідань, переказів, одним словом – звідусіль.
Мій Львів шукає нового власника . В групу "Мій Львів" входить: mylviv.com, mylviv.org, mylviv.biz, my.lviv.ua, my.lviv.pro, mylviv.com.ua, mylviv.in.ua, mylviv.blogspot.com, представництва в соціальних мережах, ресурс самостійних публікацій анонсів і афіш подій у Львові - AFISHA.LVIV.PRO. Для зв'язку скористайтесь, будь ласка, нашими контактами.

Все про "2005"

Росіяни та російськомовне населення у сучасному Львові

Автор: Анна Вилеґала У минулому Львів був зразком багатонаціонального і полікультурального міста. Навіть якщо заперечувати існування мультикультуралізму як ситуації мирного співіснування різних етнічних та національних спільнот, неможливо забути про те, що місто створювалося саме різними громадами. Друга світова війна рішуче змінила цю картину. Львів став містом набагато більш мовно- та національно одноманітним, але водночас з’явилися нові національні меншини, які згодом відіграли визначну роль у розвитку міста, і відіграють її й донині. Однією з таких меншин є росіяни та російськомовне населення Львова. Вони з низки причрн є цікавою темою для соціологічного дослідження: порівняно небагато на цю тему було проведено досліджень, післявоєнний Львів традиційно вважається містом української мови та української культури, яке важко піддавалося русифікації та не сприйняло ні росіян, ні російської мови. У цій статті я хочу зосередитися на становищі росіян та російськомовного населення у сьогоднішньому Львові, і спробувати проаналізувати такі питання як їхня національна ідентичність, поняття батьківщини, проблема асиміляції, стосунки меншість – більшість. Основною темою...

Львів російський

Джерело: Zahid.NetАвтор: Ілько Лемко Українське місто Львів протягом своєї історії було і польським, і єврейським, і австрійським, було й російським. Російськомовним значною мірою столичне королівське місто залишається й сьогодні.Я не про молодих галичан - шоферів „маршруток", гарячих прихильників радіо „Мелодія", які полюбляють засмічувати урбаністичне акустичне середовище Львова „шедеврами" Тамари Міансарової, тої співачки, що виїхала з СРСР до Ізраїлю задовго до їхнього народження. І не про тінейджерів, які прокручують на своїх „мобілах" MP3 файли з російськими поп-виконавцями найнижчого рівня. І не про навалу російськомовної літератури на розкладках. І навіть не про „Українську книгарню" - ознаку неукраїнськості оточення, бо „українські" книгарні завжди (!) відкривалися лише або на чужині, або у державах, де українці на своїй землі не були господарями.Я про демографічні реалії. У етнічно майже 90-відсотково українському Львові зараз мешкає щонайменше 33-36 відсотків російськомовного населення. Можу на цю тему посперечатися з будь-якою соціологічною службою, бо маю щодо цього неспростовні докази. Якщо людина у центрі міста продає квитки...