В блозі “Мій Львів” зібране все цікаве, що пов’язане зі Львовом і його історією. Наповнення береться з інтернету, книжок, журналів, пліток, вулиць, прогулянок, новин, телебачення, оповідань, переказів, одним словом – звідусіль.
Мій Львів шукає нового власника . В групу "Мій Львів" входить: mylviv.com, mylviv.org, mylviv.biz, my.lviv.ua, my.lviv.pro, mylviv.com.ua, mylviv.in.ua, mylviv.blogspot.com, представництва в соціальних мережах, ресурс самостійних публікацій анонсів і афіш подій у Львові - AFISHA.LVIV.PRO. Для зв'язку скористайтесь, будь ласка, нашими контактами.

Все про "відомі люди"

Львівські роди

Підготував Євген Равський за матеріалами історичних досліджень Кшиштофа Булзацкого; Переклад Ігоря Шабана Рід Алємбеків (Alembek) У другій половині XVI ст. з німецького міста Фрибург (тепер Фрайбург) прибув до Львова Ян Алємбек (†1588). Згодом ще його син Ян по різному писав своє прізвище: Альнпек, Альнпех, Альпехт, Альмпек, Альмпех, Аллємбеге, Аллємбек. Ян обжився та увійшов до барвистої громади міста, одружився з донькою відомих та заслужених львівських міщан Катериною Вольфовіч. Мали вони трьох синів: Яна, Фридерика та Марціна. Славу родові приніс найстарший син Ян. Ян Алємбек (†1636) вчився на аптекаря у Вроцлаві (1582-1586). Після смерти батька співпрацював із львівським аптекарем Ярошем Ведельським (Hieronim Witemberger). Згодом здобував освіту в італійському місті Падуя. Після повернення до Львова у 1597 році з причини майнових родинних непорозумінь опинився у в’язниці. Як член Quadra-gintavirat (Рада сорока – дорадчий орган при Раді міста. – Прим. Ред.) та посол громади до короля у 1602 р. виступив представником та оборонцем львівської громади щодо її прав та...

Роман зі Львовом

Автор: Людмила Таран Якось і незчулася, що Львову – вже 750. Побачити це місто мріяла з дитинства. Не знаю-не відаю, звідки це палке бажання взялося в мене. Кожен, хто побував у місті Лева, має свій образ Львова. У мене з ним… роман. Він триває давно. Спершу обліковувала всі побачення з ним. Згодом збилась із ліку. Річище часу Щоразу, їдучи туди, почуваю любовне хвилювання. Наточується, як вода у дзбан, легке сп’яніння, ніжне запаморочення. Прибувши на вокзал, їду до центру лише на трамваї. Якось особливо – так буває тільки у Львові – скрегочуть на поворотах трамвайні колеса, похитуються вагончики жовто-червоні, вбираючи у вікна невідмиту, облущену, однак і досі стильну вулицю Городоцьку – з колишнім помешканням Богдана-Ігоря Антонича, з костьолом св. Анни на перехресті та костьолом св. Єлизавети (згадую старі назви, бо так заклалися вони в моїй пам’яті з пожовклих довідників). Ще їдучи Городоцькою, відчуваю: мої очі зсередини підсвічені очікуванням таємниці. Я чую ледве вловимий звук арфи. Звідки?...

Що означає Львів для України, для Європи і для вас особисто?

Джерело: Щоденна Всеукраїнська Газета "День" Орина ЛАЗАРУК , член Спілки журналістів: — Львів — це неповторна атмосфера і привітні люди. Це місто, яке розвивається, не спить, за яке не соромно перед жодними гостями і самим собою. Зберігаючи свої традиції та історію, воно живе сучасним динамічним життям. Львів заслуговує на більше, ніж має. Якби одним окремо взятим містом України можна було йти в Європу, то це був би Львів. Значною мірою завдяки активному мистецькому життю. От хоча б нещодавній форум книговидавців, його організатори чимало зробили для того, аби показати — українська книга не просто існує, вона цікава, сучасна, зроблена відповідно до найновіших вимог, задовольняє будь-які уподобання. З містом Лева пов’язане життя нашої родини, яка стала його частиною. Сьогодні у Львові живе мій брат Андрій Кучерепа, керівник відомого ансамблю «Ватра». Він продовжує почату з Ігорем Білозіром справу пропаганди української пісні. Чимало збудовано у Львові під керівництвом мого дядька Михайла Кучерепи, у свій час начальника будівельного управління. На...
Солодке минуле

Солодке минуле

Автор: Ольга Швагуляк-Шостак За часів Австро-Угорщини та Польщі цукерень у Львові було більше, ніж пам’яток архітектури. Бум львівських цукерень припадає на 70-80-ті роки XIX ст. Придбавши цукерню Монне, Ян Гефлінгер за рік перетворив її на сучасне підприємство із власними фабриками, складами і магазинами Аптека-цукерня Першими кондитерами міста Лева ще в середні віки стали пекарі-позацеховики, яких не стримували суворі цехові стандарти. Їхні цехові колеги — дійсні члени офіційного пекарського об’єднання — тоді спеціалізувалися лише на випіканні хліба. Екзотичними солодощами десертний кошик наповнювали купці, які торгували зі Сходом. А згодом кондитерську функцію взяли на себе і провізори. В аптеках, як у цукернях, можна було купити різні повидла та медівники. Фармацевти працювали також за індивідуальними замовленнями: виготовляли до свят чи приватних ювілеїв лікери, торти, марципани. Господині, які самі мали кондитерський хист до пляцків та струдлів, завжди могли придбати в аптеці бляшанки для випікання, які були у фармацевтів у широкому асортименті. З середини XVII ст. кондитерська традиція пішла в...

Львів’яни рекомендують відвідати п’ять місць

Джерело: Газета.ua На початку замовте в людини-оркестру пісню ”Тилько ві Львові”. У центрі Львова біля фігури Матері Божої та готелю ”Жорж” марширує людинаоркестр Роман Камінський, 69 років. Весільним кортежам він грає марш, а туристам на замовлення співає шлягер 30-х років ”Тилько ві Львові”. — Чим я не візитка міста?! — запитує пан Камінський. Коньок музиканта — старі львівські мелодії. — Але я й заспівати можу, в мене тенор, — каже він і затягує ”Асолє міо”. — Через голос і взяв прізвище дружини — Камінський. Рідне ж — Бас. Але як мене у хорі кликатимуть — тенор Бас? Туристи обступають музиканта. Молодий чоловік сіпає його за рукав і просить на хвилинку трубу. Позує перед відеокамерою. Пан Роман тішиться з такої уваги. Каже, не проти, щоб його включили до туристичних маршрутів: — Не все Високий Замок показувати. У Львові є що побачити й без того. 1. Подивитися макет міста ХVІІІ століття. Від ратуші до найстарішого району Львова...

Львів як прохідний двір історії

Автор: Ілько Лемко Від любові до ненависті один крок, а може, декілька кроків, пройдених вулицями “відреставрованого” до 750- річного ювілею Львова. Львів, маю вам сказати, ще досить твердо тримається на ногах, бо запас міцності, наданий йому Корняктом, Кампіаном, Римлянином, Красовським, Прихильним, Барбоном, де Віттом, Меретином, Покоровичем, Захарієвичами, Левинським, Нагірними, не так уже й легко знищити плебеям, москалорагулям, які тут панували протягом останніх шістдесяти п'яти років. Розпинання урбаністичної душі Львова рустикальними вандалами мало два епохальні етапи. По Другій світовій війні, коли Львів спіткала примхлива доля прохідного двору історії, відкритого усім вітрам, до цього новітнього Риму вдерлися орди дикунів зі Сходу з наміром знищити всю його європейськість. Але - о диво! Представники совкової російсько-єврейської культурної ідеї, натхненні маяченнями марксизму-ленінізму, маючи мегаломанічні руйнівні наміри щодо Львова, обтерлись у стінах екс-європейського міста і, по при свої звірячі плани, майже не заподіяли шкоди його фантастичному архітектурному середовищу. Зачаровані небаченою у їхніх азійських глибинках архітектурною красою, вандали вирішили не нищити її....

Шалене львівське кохання

Автор: Ярослав МАРИНОВСЬКИЙ Ще в кінці XVIII століття на північній околиці Львова, неподалік Збоїщ, стояли дві кам'яні скульптури. Вони були начебто поставлені на тому місці, де через суперечку за прихильність дівчини двоє мешканців передмістя влаштували дуель. Під час поєдинку обоє загинули. Романтичні легенди про закоханих дуелянтів дуже подобались львів'янам, а ось реальний випадок з 1861 року, описаний істориками Козицьким і Білостоцьким. Жили-були у Львові два старі і добрі колєґи, обидва -- відомі львівські письменники, Валерій Лозінський і Кароль Цішевський. Кароль необачно познайомив друга зі своєю нареченою і той, не гаючи часу, почав добиватися її прихильності. Від колишнього колєґування не залишилось і сліду. Обидва почали образливо висловлюватись на адресу один одного у своїх письменницьких памфлетах. Після літературних образ нарешті Лозінський послав до свого найкращого товариша секундантів. Дуель відбулася 10 січня 1861 року між вулицями Калічою і Цитадельною. Суперники билися на шаблях. Лозінський, цей "львівський Дюма", як його називали в літературних колах, був нижчим на зріст і...

Львів вдруге пригостив кавою

Джерело: Сумно?Ком Якщо у львів'ян або мешканців будь-якого іншого європейського міста запитати щось на кшталт: «З чого починається ваш ранок?» або «Що додає вам снаги протягом робочого дня?» - більшість відкажуть не замислюючись: «Звісно, це ж кава!». Отож, посмакувати цей тонізуючий напій за найнеймовірнішою рецептурою всі бажаючі могли у Львові протягом 17-19 жовтня на другому кавовому фестивалі. «На каву до Львова» з'їхалось близько 4 тисяч мешканців та гостей міста. Кожен мав можливість протягом усіх трьох днів навідати кав'ярню-учасницю і скуштувати там запашної кави, віддавши опісля за неї свій голос. Участь у святі взяли кав'ярні: «Вірменка», «Віденська кав'ярня», «Золотий дукат», «Театральне», «Францішка», «Її величність», «Під синьою пляшкою», «Під Клепсидрою», «Кабінет», «Кав'ярня мапа», «Прага», «Казанова», «Світ кави», «Чарівний ліхтар», «Double coffe». Минулорічний фестиваль тривав всього один день і багато бажаючих не змогли належно оцінити кавовий асортимент Львова. Тому організатори вирішили подовжити фестиваль ще на два дні. Безпосередню перемогу здобула «Віденська кав'ярня», за яку віддали свій голос понад...

У ЛЬВОВІ ВІДКРИЛИ ПАМ’ЯТНИК СТЕПАНОВІ БАНДЕРІ

Джерело: ZAXID.NET Тільки що у Львові відкрили пам’ятник провіднику Організації Українських Націоналістів (ОУН) Степану Бандері. У відкритті пам’ятника беруть участь голова Львівської ОДА Петро Олійник, голова Львівської обласної ради Мирослав Сеник, перший заступник міського голови Львова Олег Синютка, депутати Львівської міської та обласної рад, народні депутати України Тарас Стецьків (БНУНС), Андрій Шкіль (БЮТ). Священнослужителі УГКЦ, УАПЦ та УПЦ КП розпочали освячення пам’ятника лідерові ОУН. На відкриття пам’ятника, за даними правоохоронців, зібралося близько 5 000 львів’ян. Ющенко не приїхав на відкриття пам’ятника Бандері, але прислав квіти Голова Львівської ОДА Петро Олійник сьогодні, 13 жовтня, під час відкриття у Львові пам’ятника Степану Бандері поклав квіти до пам’ятника від імені Президента України та запевнив, що нова Верховна Рада прийме закон про визнання УПА воюючою стороною за незалежність України вже у листопаді цього року."Я переконаний, що буде створено демократичну більшість у складі блоку "Наша Україна - Народна самооборона" та Блоку Юлії Тимошенко. І одним із перших законів, який ухвалить...

Військові могили давнього Львова

Джерело: http://www.geocities.com/prysjanАвтор: Ян Парандовський Роками, що складалися на століття, Війна та Смерть оточували мури старого Львова сумним вінком вояцьких могил. Загиблі під час облог та штурмів міста, померлі у таборах від ран та хвороб, заморені голодом і холодом знаходили останній притулок у львівській землі. Полеглих, зазвичай, ховали товариші по зброї – у нашвидкоруч викопаних могилах, з мінімумом церемоній, а то й взагалі без них. Для татар і турків похорон полеглих був обов'язком, бо Коран забороняє залишати тіла правовірних без поховання. Якщо ж на похорон не було часу, вони старалися принаймні спалити трупи. У 1695р., при відступі з-під стін Львова татари знесли тіла своїх загиблих до дерев'яної церкви Воскресіння (при нинішній вул. Замарстинівській) і спалили їх разом з храмом. У випадку, коли тіла загиблих залишалися на полі бою або у покинутому таборі, їх похованням займалися міські гробарі. При будь-якій нагоді вони мародерствували, і навіть не зупинялися перед оскверненням тіл вже похованих вояків. “Гробарі, що мали стерегти...

З життя львівських броварів

Автор: Андрій Кирчів Наприкінці 19-го століття у Львові існувало 13 пивоварень. Як свідчать історичні джерела, одним із найпопулярніших та найуспішніших львівських броварів було підприємство Брауна. Саме там варили так зване англійське пиво і славнозвісний портер, тобто міцні і важкі сорти хмільного напою. Та з роками, чи то мода на пиво змінилася, чи то инші пивоварні стали достойними конкурентами, але бровар Брауна почав поволі занепадати, і врешті-решт збанкрутував. Тодішнім звичаєм було називати підприємства прізвищем власника. Це було не лише даниною давній (либонь, ще від цехових часів заведеній) традиції, проте й цілком справедливим підходом, адже вигідний бізнес був приватною власністю, яку передавали кожному наступному поколінню спадкоємців і дуже рідко продавали. Саме з прізвищем одного із власників колишньої єзуїтської пивоварні, придбаної паном Атлясом, пов’язана справжня легенда, яка лягла в основу пісні-гімну львівських пивоварів нинішньої доби. А трапилося ось що. Десь у середині 19-го століття власником пивоварні на Клепарові був молодий заможний інженер Домс. Він вдало облаштував увесь процес...

Львівський театр опери та балету

Джерело: http://www.lvivopera.org В кінці XIX ст. у Львові стала відчутною потреба побудови великого міського театру. У 1895 році був оголошений конкурс на кращий проект будівлі, в якому серед багатьох взяла участь фірма "Г.Гельмер і Ф.Фельнер", що побудувала понад сорока театрів в Росії та Австро-Угорщині, в Болгарії та Німеччині, а також автор Краківского театру архітектор Я.Завейський. Компетентне незалежне жюрі в Лейпцігу одноголосно визнало найкращим проект випусника Берлінської будівничої академії, директора Львівської вищої художньо-промислової школи З.Горголевського (1845-1903). Він приємно здивував жюрі вибором місця для споруди - центр міста, хоч той і тоді був щільно забудований. Архітектор сміливо запропонував заховати під землею річку Полтву, яка протікала у цьому місці, а замість фундаменту застосував - уперше в Европі - суцільну бетонну основу. Перший камінь у підмурівок театру було закладено у червні 1897 року. З.Горголевський сам керував і земляними, і будівельними, і споряджувальними роботами, залучивши до них кращі львівські та зарубіжні фірми. Основне навантаження лягло на відому фірму інженера І.Левинського....