Джерело: Високий Замок [1]

Погулянка - прекрасна лісова відпочинкова смуга, в нетрях якої ще два століття тому буяло світське життя. Перетворити її на затишний лісопарк у 1818 році надихнувся юрист Венглінський. Згодом свої ідеї та кошти для впорядкування доклав й ресторанний барон Дістль.

За сотні років пройшла Погулянка через різні життєві перипетії. Її перетворювали на ресторанну забудову, озерно-розважальний комплекс і просто модне місце відпочинку, де прогулювалися сім’єю, знайомилася і спілкувалася молодь, де граційно дефілювали прекрасні молоді панянки у найсучасніших на той час сукнях з Австрії чи Франції. Багато аристократів і львівських чиновників полюбляли посидіти тут в ресторані і посмакувати місцевою кухнею, варениками і смаженими курчатами.

На відміну від сьогодення, де у вихідні львів’яни виходять прогулятися старими вуличками центральної частини міста, у ті роки увага жителів міста була прикута до тихої і романтичної Погулянки. У період її процвітання Львів нараховував в середньому 240 тис. жителів, і Погулянка, яка займала площу 100 гектарів, була еліксиром здоров’я, місцем, де панував дух спокою і наснаги.

Тут, на зрізах вершин пагорба лісопарку, вірменська громада побудувала дерев’яну капличку Матері Божої, яка з часом перейшла до монахинь Бенедиктинок. Тоді ж капличка стала кам’яною. Поруч з капличкою стояв розкішний будинок з терасою і колонами. Цей комплекс отримав адресу вул. Пасіки Личаківські, 1 (зараз вул. Вахнянина).

У цей динамічний для Погулянки час, за легендою, жила у цьому будинку гарна панянка. На вигляд мала років зо 30, а час, який невпинно втікав, наче оминав. Вона не старіла, а чоловіки, які закохувались до нестями, з часом втрачали силу і... зникали. Це привернуло увагу одного лікаря, який, перевіряючи панянку по реєстру, не зміг зрозуміти дату її народження. Виходило, що вона мала мати 80 років. Він здогадався, що через шалене кохання з панночкою чоловіки, побувавши в її сексуальних обіймах, втрачали життєву енергію і молодість. Розгадавши її таємницю, медик, в якого вона закохалася, зупинив сексуальне винищення чоловіків. Не отримуючи від нього взаємності, жінка почала старіти і згасати.

Цей будинок і капличка поруч стоять на пагорбі й досі. Щоправда, у не найкращому стані. Зусиллями архітектора Віталія Соболівського, священика отця Теодора та родини Буряків комплекс відреставрували. Але це лише маленький крок до відродження Погулянки...