Маленький Львів
Автор: Михайло Мишкало Хіба що глухий львів’янин не чув, що Львів - це маленький Париж. А ще він нагадує Відень, Будапешт, Краків і т. д. Але чи чув хтось, що є якесь місто, про яке кажуть: маленький, північний, західний, південний Львів? Чому, наприклад, Дрогобич чи Стрий не називають маленьким Львовом? Є там такі кавалки, які нагадують львівські вулиці. У чому ж справа? Добре, можна підійти з іншого боку. Чому той же Париж, Венеція, Нью-Йорк мають так званих двійників, що їх нагадують, а Львів - не має. (Це звичайно стосується не тільки Львова: ніхто ж не знає маленького Києва. Є, однак, маленька Одеса на Брайтоні в Нью-Йорку. І Одеса, і Петербург взагалі мають фактичних двійників і однофамільців у тій же Америці). Очевидно, відповідь проста. І Париж, і Венеція, і Новий Йорк настільки оригінальні і неповторні й продовжують такими бути, що всі інші “міста-двійники”, як би там вони не хотіли, свідомо чи ні, будуть наслідувати їх. Тільки...
Вулиця Вірменська: унікальність Сходу та оплот андеграунду
Автор: Оксана Нагірна Вірмени з’явилися у галицькій столиці в XIII ст. Відтоді й є у місті Лева вірменський квартал. Купці з Кавказу відігравали значну роль у налагодженні торговельних зв’язків Львова з іншими державами, — їхні каравани доходили аж до Туреччини та Індії. За свідченнями хронік, вже у ХVI ст. вулиця Вірменська мала водогін, каналізацію і була викладена бруківкою. Вірмени творили окрему громаду, котра мала власні суд, банк, бібліотеку, лікарню і школу. У 1356-1363 рр. будується храм Успення Пресвятої Богородиці, який став вірменським кафедральним собором. На стінах храму — різьблені жертовні хрести — хачкари. Окремі з них датовані XIV ст. Унікальною є конструкція купола, яка опирається на ребра, викладені з глиняних глечиків. Над входом до подвір’я стоїть вежа — дзвіниця. Навпроти входу на подвір’ї — колона із постаттю Святого Христофора, патрона мандрівників (1726). Розповідаючи про вулицю Вірменську, неможливо оминути стару кав’ярню — місце львівського андеґраунду. А ще тут і досі найсмачніше готують каву по-східному.
Львів’яни рекомендують відвідати п’ять місць
Джерело: Газета.ua На початку замовте в людини-оркестру пісню ”Тилько ві Львові”. У центрі Львова біля фігури Матері Божої та готелю ”Жорж” марширує людинаоркестр Роман Камінський, 69 років. Весільним кортежам він грає марш, а туристам на замовлення співає шлягер 30-х років ”Тилько ві Львові”. — Чим я не візитка міста?! — запитує пан Камінський. Коньок музиканта — старі львівські мелодії. — Але я й заспівати можу, в мене тенор, — каже він і затягує ”Асолє міо”. — Через голос і взяв прізвище дружини — Камінський. Рідне ж — Бас. Але як мене у хорі кликатимуть — тенор Бас? Туристи обступають музиканта. Молодий чоловік сіпає його за рукав і просить на хвилинку трубу. Позує перед відеокамерою. Пан Роман тішиться з такої уваги. Каже, не проти, щоб його включили до туристичних маршрутів: — Не все Високий Замок показувати. У Львові є що побачити й без того. 1. Подивитися макет міста ХVІІІ століття. Від ратуші до найстарішого району Львова...
Рецепти кохання по-львівськи
Автор: Назар Скалюк На площі Ринок у середньовічному Львові у кам’яниці, що нині носить номер 23 жила дивовижно заможна і статечна пара. Він – купець Вольф Шольц, вона – Доротея Газе. Поліглоти одразу зауважать, що вольф (der Wolf) – це вовк, а газе (der Hase) – заєць. Що могло вийти із такого поєднання? Якщо у випадку з відомими мультфільмом – то нічого, у випадку цієї статечної пари – ого! У шлюбі вовка з зайцем, які постійно наздоганяли одне одного, народилося 12 дівчаток і 12 хлопчиків! Тим самим славна сімейка закарбувала свої імена у літопис життєлюбів Львова. Можна лише здогадуватися, як купець встигав і крам з Сілезії привозити, і торгівлю вести… Мабуть, знав рецепт подружнього щастя, до якого вчені дійшли лише в ХХ столітті. Саме на початку 90-х років минулого століття американський психолог Бердіул дійшов до переконання, що найдовговічнішими з подружніх пар є ті, в яких чоловік з дружиною розмовляли не більше 27 хвилин на добу....
Де найсмачніші у Львові вареники?
Автор: Оксана Баліцька Задалась цим питанням нещодавно. І воно мені настільки муляло, що врешті вирішила перевірити. Вдалась до дегустації. Знаєте, це слово тут якраз пасує. Бо у деяких закладах порція настільки мала, що не те, що слово “пообідала”, “перекусила” не завжди пасує. Отож дегустація."Пузата хата”. Відома своїми помірними цінами, вона стала, здається, улюбленим місцем студентів (а може, вони там сидять, бо до універу близько). Хай там як, але останній раз, коли я там побувала, людей було малувато. Салати уже тільки у великих мисках, а не розкладені порційно. Ціни уже не такі, як були влітку. І якість уже не та, що була раніше. А вареники, заради яких завітала у ПЗ - холодні і несмачні. Тіста дуже грубо. Начинки відповідно мало. А поливка – жир невідомого походження. Можна взяти до вареників і сметану. Але у ній загущувача, мабуть, більше, ніж того, що у народі сметаною зветься. Словом, як то кажуть, “нєзачьот”. До речі, забула зазначити, вареників у...
Студмістечко.org
Офіційний сайт Студмістечка Національного університету "Львівська політехніка" покликаний надати інформацію абітурієнтам, студентам нашого університету та будь-яким іншим закікавленим особам про Студмістечко, механізм поселення. Також можна переглянути фотографії всіх гуртожитків, перечитати та засвоїти правила внутрішнього розпорядку та дуже багато іншої корисної та цікавої інформації. На головній сторінці сайту завжди оновлюються новини, події, які відбуваються в Студмістечку. Запрошуємо відвідати Гостьову книгу, де можна залишити свої побажання, переконання, поради по вдосконаленню сайту та життя в Студентському містечку! Один з найкращих і найавторитетніших вузів Європи – “Львівська політехніка” поряд з вирішенням таких питань, як підготовка висококласних спеціалістів із 90 спеціальностей, забезпечує на 100 відсотків всіх іногородніх студентів житлом. Студентське містечко є окремим структурним підрозділом “Львівської політехніки” і керується у своїй діяльності чинними законодавчими актами України, типовим положенням про студентський гуртожиток навчального закладу Міністерства освіти та науки України, Статутом “Львівської політехніки” та Положенням про Студмістечко. Студентське містечко об’єднує комплекс гуртожитків, призначених для мешкання студентів, студентських сімей, аспірантів, слухачів підготовчих відділень,...
Поляки у Львові
Автор: Роман Лозинський Поляки як міф Повоєнне радянське покоління про поляків у Львові знало дуже мало. Для тих, котрі народилися в місті у 60-70-х роках ХХ століття, вони були майже міфом, причому негативним. Поляки у свідомості радянських львів’ян стійко асоціювалися із “буржуазно-поміщицькою” Польщею. яка століттями поневолювала Галичину та постійно дискримінувала українське населення міста. Оце й усе, принаймні більш нічого не писали в радянських книжках з історії Львова, іншого у школах не вчили. Звичайно, були ще недіючі польські костьоли та красиві гробівці на Личаківському цвинтарі, з викарбуваними на них звучними польськими іменами та прізвищами. Були катедра та костьол на Личаківській, біля яких декілька разів на рік збиралися чоловіки та жінки старшого віку, а ще – дві польські школи, про існування яких багато львів’ян дізнавалися випадково, натрапивши на них під час прогулянок містом. Були й самі поляки, які час від часу давали про себе знати в товаристві, але найчастіше люди не підозрювали, що вони поляки, бо ж...
Всеукраїнський фестиваль вуличного танцю
Джерело: ZAXID.NET 14 березня у Львівському клубі "Далі" відбудеться Всеукраїнський фестиваль вуличного танцю "Оpen street dance". У чемпіонаті з брейк-дансу візьмуть участь 32 команди. Захід відбудеться за підтримки Львівської міської ради. Фестиваль "Оpen street dance" триватиме у межах кампанії "Львів - місто вуличного танцю", який популяризує такі напрями вуличного танцю: хіп-хоп, брейк, крамп. Після змагань на учасників чекає вечірка.
Львів – альтернативний погляд
Автор: Дмитро Десятерик Львів — місто, про яке багато говорять і пишуть, але насправді мало про нього знають. Тож пропоную розмову зі знавцем і шанувальником Львова, публіцистом, перекладачем та есеїстом Юрієм Прохаськом. Пан Юрій народився у 1970 році в Івано-Франківську. До столиці Галичини переїхав більш ніж два десятиріччя тому. Студіював германістику у Львівському університеті і груповий психоаналіз в Альтаусзее (Австрія). Переклав з німецької твори Франца Кафки, Мартина Гайдегера, Шляєрмахера, Йозефа Рота, Роберта Музиля, Юдит Германн, Міхаеля Енде, з польської — Лєшека Колаковського, Юзефа Віттліна, Ярослава Івашкевича. Працює у Львівському відділенні Інституту літератури ім. Тараса Шевченка НАН України, викладає в Центрі магістерських програм ЛНУ ім. Івана Франка і в Українському Католицькому університеті. Брат відомого вітчизняного письменника Тараса Прохаська. — Хотілося б почати з мітів. Щодо Львова вони загальновідомі: колиска державності, осердя національної культури, вічно революційний український П’ємонт. Який ближчий до реальності? — Міт завжди постає там, де є або брак, або надмір історії. У випадку Львова...
Росіяни та російськомовне населення у сучасному Львові
Автор: Анна Вилеґала У минулому Львів був зразком багатонаціонального і полікультурального міста. Навіть якщо заперечувати існування мультикультуралізму як ситуації мирного співіснування різних етнічних та національних спільнот, неможливо забути про те, що місто створювалося саме різними громадами. Друга світова війна рішуче змінила цю картину. Львів став містом набагато більш мовно- та національно одноманітним, але водночас з’явилися нові національні меншини, які згодом відіграли визначну роль у розвитку міста, і відіграють її й донині. Однією з таких меншин є росіяни та російськомовне населення Львова. Вони з низки причрн є цікавою темою для соціологічного дослідження: порівняно небагато на цю тему було проведено досліджень, післявоєнний Львів традиційно вважається містом української мови та української культури, яке важко піддавалося русифікації та не сприйняло ні росіян, ні російської мови. У цій статті я хочу зосередитися на становищі росіян та російськомовного населення у сьогоднішньому Львові, і спробувати проаналізувати такі питання як їхня національна ідентичність, поняття батьківщини, проблема асиміляції, стосунки меншість – більшість. Основною темою...
Львів як прохідний двір історії
Автор: Ілько Лемко Від любові до ненависті один крок, а може, декілька кроків, пройдених вулицями “відреставрованого” до 750- річного ювілею Львова. Львів, маю вам сказати, ще досить твердо тримається на ногах, бо запас міцності, наданий йому Корняктом, Кампіаном, Римлянином, Красовським, Прихильним, Барбоном, де Віттом, Меретином, Покоровичем, Захарієвичами, Левинським, Нагірними, не так уже й легко знищити плебеям, москалорагулям, які тут панували протягом останніх шістдесяти п'яти років. Розпинання урбаністичної душі Львова рустикальними вандалами мало два епохальні етапи. По Другій світовій війні, коли Львів спіткала примхлива доля прохідного двору історії, відкритого усім вітрам, до цього новітнього Риму вдерлися орди дикунів зі Сходу з наміром знищити всю його європейськість. Але - о диво! Представники совкової російсько-єврейської культурної ідеї, натхненні маяченнями марксизму-ленінізму, маючи мегаломанічні руйнівні наміри щодо Львова, обтерлись у стінах екс-європейського міста і, по при свої звірячі плани, майже не заподіяли шкоди його фантастичному архітектурному середовищу. Зачаровані небаченою у їхніх азійських глибинках архітектурною красою, вандали вирішили не нищити її....
Останні коментарі