Джерело: ZAXID.NET 14 березня у Львівському клубі "Далі" відбудеться Всеукраїнський фестиваль вуличного танцю "Оpen street dance". У чемпіонаті з брейк-дансу візьмуть участь 32 команди. Захід відбудеться за підтримки Львівської міської ради. Фестиваль "Оpen street dance" триватиме у межах кампанії "Львів - місто вуличного танцю", який популяризує такі напрями вуличного танцю: хіп-хоп, брейк, крамп. Після змагань на учасників чекає вечірка.
Автор: Дмитро Десятерик Львів — місто, про яке багато говорять і пишуть, але насправді мало про нього знають. Тож пропоную розмову зі знавцем і шанувальником Львова, публіцистом, перекладачем та есеїстом Юрієм Прохаськом. Пан Юрій народився у 1970 році в Івано-Франківську. До столиці Галичини переїхав більш ніж два десятиріччя тому. Студіював германістику у Львівському університеті і груповий психоаналіз в Альтаусзее (Австрія). Переклав з німецької твори Франца Кафки, Мартина Гайдегера, Шляєрмахера, Йозефа Рота, Роберта Музиля, Юдит Германн, Міхаеля Енде, з польської — Лєшека Колаковського, Юзефа Віттліна, Ярослава Івашкевича. Працює у Львівському відділенні Інституту літератури ім. Тараса Шевченка НАН України, викладає в Центрі магістерських програм ЛНУ ім. Івана Франка і в Українському Католицькому університеті. Брат відомого вітчизняного письменника Тараса Прохаська. — Хотілося б почати з мітів. Щодо Львова вони загальновідомі: колиска державності, осердя національної культури, вічно революційний український П’ємонт. Який ближчий до реальності? — Міт завжди постає там, де є або брак, або надмір історії. У випадку Львова...
Більше на Сумно?Ком
За останній тиждень на гірськолижних курортах в Австрії випало до двох метрів снігу і за прогнозами синоптиків снігопади триватимуть.
Автор: Анна Вилеґала У минулому Львів був зразком багатонаціонального і полікультурального міста. Навіть якщо заперечувати існування мультикультуралізму як ситуації мирного співіснування різних етнічних та національних спільнот, неможливо забути про те, що місто створювалося саме різними громадами. Друга світова війна рішуче змінила цю картину. Львів став містом набагато більш мовно- та національно одноманітним, але водночас з’явилися нові національні меншини, які згодом відіграли визначну роль у розвитку міста, і відіграють її й донині. Однією з таких меншин є росіяни та російськомовне населення Львова. Вони з низки причрн є цікавою темою для соціологічного дослідження: порівняно небагато на цю тему було проведено досліджень, післявоєнний Львів традиційно вважається містом української мови та української культури, яке важко піддавалося русифікації та не сприйняло ні росіян, ні російської мови. У цій статті я хочу зосередитися на становищі росіян та російськомовного населення у сьогоднішньому Львові, і спробувати проаналізувати такі питання як їхня національна ідентичність, поняття батьківщини, проблема асиміляції, стосунки меншість – більшість. Основною темою...
В червні 2009 року, у французькому місті Ангулем, відкриється музей анімаційного мистецтва і гумористичної літератури.
Автор: Ілько Лемко Від любові до ненависті один крок, а може, декілька кроків, пройдених вулицями “відреставрованого” до 750- річного ювілею Львова. Львів, маю вам сказати, ще досить твердо тримається на ногах, бо запас міцності, наданий йому Корняктом, Кампіаном, Римлянином, Красовським, Прихильним, Барбоном, де Віттом, Меретином, Покоровичем, Захарієвичами, Левинським, Нагірними, не так уже й легко знищити плебеям, москалорагулям, які тут панували протягом останніх шістдесяти п'яти років. Розпинання урбаністичної душі Львова рустикальними вандалами мало два епохальні етапи. По Другій світовій війні, коли Львів спіткала примхлива доля прохідного двору історії, відкритого усім вітрам, до цього новітнього Риму вдерлися орди дикунів зі Сходу з наміром знищити всю його європейськість. Але - о диво! Представники совкової російсько-єврейської культурної ідеї, натхненні маяченнями марксизму-ленінізму, маючи мегаломанічні руйнівні наміри щодо Львова, обтерлись у стінах екс-європейського міста і, по при свої звірячі плани, майже не заподіяли шкоди його фантастичному архітектурному середовищу. Зачаровані небаченою у їхніх азійських глибинках архітектурною красою, вандали вирішили не нищити її....
Джерело: Mikroskop pana Jurka Провідним покрівельним матеріалом у давньому Львові був ґонт. Сприяли цьому як дешевизна і доступність матеріалу, так і розвинуті традиції будівництва з дерева. Якщо ж врахувати, що добре просмолений ґонтовий дах міг слугувати протягом десятків років, то не дивно, що ґонтом крили не лише дахи міщанських кам'яниць, але й костели, церкви, оборонні споруди.Добре висушений і просмолений ґонт був надзвичайно легкою поживою для вогню. Пожежі, під час яких вигорали цілі квартали, були частим лихом у Львові. Високі дахи (при покритті ґонтом висота даху повинна становити не менше половини ширини будинку) з матеріалу, що легко займається, сприяли розповсюдженню вогню. Для локалізації пожеж усі навколишні будівлі необхідно було "з дахів і верхів соснових оголити, і ледь тим шкідливим способом місто ґвалтовної пожежі уникло". Так було у середмісті, на околицях якого звичними вважалися криті соломою будинки убогих львів'ян; численні ухвали магістрату і розпорядження власників юрисдикцій про заборону покриття будинків соломою.При постійній загрозі пожеж впровадженням вогнестійкого покриття...
Автор: Андрій Рущак http://www.radioman.ua/2ffc56fd44b20d243494afa290a79db0,news.html Цими вихідними наші журналісти вирішили не їхати кудись далеко, а знайти ключі від таємниць історичного місця, яке зовсім поруч. РадіоМан досліджуватиме історію нашого міста Львова. Адже щодня ми ходимо його старовинними вулицями, і навіть не задумуємося скільки вони бачили за свій кількасотрічний вік. Високий Замок - цю гору підкорюють випускники, молодята, закохані, не кажучи вже про сотні туристів. А наскільки значущою замкова гора була для львів”ян у давнину? Замкова гора і справді мала вирішальне значення для Львова. Адже згідно з давніми хроніками саме тут почалася славна історія міста Лева. Король Данило Галицький, побачивши цю височину, не зміг оминути її стороною. І вже у 1272 році він переносить свою столицю з Галича до Львова. А в кінці ХІІІ століття на горі замість дерев”яного з”являється кам”яний замок. У колі його стін були казарми, склади боєприпасів і глибокий колодязь. Його називали сухим, бо води там було обмаль, тому здебільшого використовували дощову. Частина Високого Замку...
Автор: Ярослав МАРИНОВСЬКИЙ Ще в кінці XVIII століття на північній околиці Львова, неподалік Збоїщ, стояли дві кам'яні скульптури. Вони були начебто поставлені на тому місці, де через суперечку за прихильність дівчини двоє мешканців передмістя влаштували дуель. Під час поєдинку обоє загинули. Романтичні легенди про закоханих дуелянтів дуже подобались львів'янам, а ось реальний випадок з 1861 року, описаний істориками Козицьким і Білостоцьким. Жили-були у Львові два старі і добрі колєґи, обидва -- відомі львівські письменники, Валерій Лозінський і Кароль Цішевський. Кароль необачно познайомив друга зі своєю нареченою і той, не гаючи часу, почав добиватися її прихильності. Від колишнього колєґування не залишилось і сліду. Обидва почали образливо висловлюватись на адресу один одного у своїх письменницьких памфлетах. Після літературних образ нарешті Лозінський послав до свого найкращого товариша секундантів. Дуель відбулася 10 січня 1861 року між вулицями Калічою і Цитадельною. Суперники билися на шаблях. Лозінський, цей "львівський Дюма", як його називали в літературних колах, був нижчим на зріст і...
В Амстердамі компанія Tempo Housing побудувала будинок з вдосконалених контейнерів, аналогічних тим, в яких перевозять вантажі.
Автор: Андрій Козицький У европейських містах середньовіччя відправною точкою для легалізації проституції та створення будинків розпусти була теза відомого філософа-теолога Томи Аквінського. Він казав, що в кожному палаці потрібен туалет. Тоді неприємний запах буде тільки там, а в иншому разі смердітиме в усьому палаці, бо люди все ж мусять справляти свої фізіологічні потреби. У порівнянні з Европою проституція у Львові, звичайно, мала свою специфіку. Перша зафіксована згадка про існування в місті будинку розпусти відноситься до 1450 року. У міських актах зазначено, що якийсь львівський бордель заплатив за ремонт власної каналізації. А перший випадок подружньої зради у Львові, зафіксований у документах, стосується 1407 року. Описано, як панича спіймали з коханкою на гарячому. Але на відміну від багатьох инших міст, де повії утворювали певні професійні організації, ґільдії, у нас такого не було. Наприкінці ХVІІІ століття, коли Львів увійшов до складу Австрійської імперії, становище львівських повій змінилося. Тодішня австрійська імператриця Марія-Терезія була особою дуже суворих звичаїв і різко...
Останні коментарі