Автор: Ілько Лемко для ZAXID.NET Хід історії зазвичай ламає всі стратегії і виставляє їхніх авторів на посміховисько. До цього часу жодна стратегія розвитку нашого міста не була доведена до ладу. Взяти хоча б останню радянську стратегію перетворення Львова на промисловий центр із переважанням військової промисловості, підземним трамваєм і доведенням населення міста 2000 року до мільйона мешканців, а 2010 року – до мільйона двохсот тисяч. Тепер лише можемо посміятися з цих наполеонівських планів, що перетворилися на мильну бульбашку. Будемо лише сподіватися, що років за двадцять ніхто не буде сміятися з наших сьогоднішніх планів перетворення Львова на європейську рекреаційно-туристичну Мекку, наразі ж розглянемо стратегії, чи радше елементи стратегій, як недеталізованих планів розвитку нашого міста в історичній ретроспективі.   Коли ми говоримо про стратегічні задуми, усілякі Генеральні плани розвитку міста та інші довготермінові перспективи, на думку спадають геніальні слова Спасителя: «Не турбуйтеся про завтра, бо завтра саме про себе потурбується». Взагалі-то, принцип стратегічного планування, як такий, характерний для тоталітарного...