Від площі Фердинанда д’Есте до площі А. Міцкевича
Кожного разу, коли проходжу центральною частиною нашого міста, задаю собі питання: "Хто приклав неймовірних зусиль та коштів, щоб наше місто стало таким прекрасним як ми його бачимо? Хто ці люди, які жили десятки , чи сотні літ тому? Чому вони полюбили місцину на якій жили і вкладали кошти у її розвиток?" На ці та багато інших питань я стараюся знайти відповідь, хоч розумію, що душу далекого предка я ніколи не розгадаю. Але вдячна тим людям, які залишили нам такий чудовий скарб - наш Львів, вдячна людям які робили світлини Львова далекого минулого. З їх світлин , з їхньої графіки ми можемо лиш притулитися до нашої історії,. Побачити як мінявся наш Львів, дізнатися , які чудові і віддані люди жили у нас… Сьогоді я розповім про площу Міцкевича. У 1843 році урочисто відкрито площу, яка отримала назву на честь губернатора Галіції в 1832-1846 рр., ерцгерцога Фердинанда Д’Есте (нині це площа А. Міцкевича). Великий простір для площі...
Наш Двірець
У 19 столітті Львів був столицею королівства Галичини і Володимирії (Лодомерії), яке перебувало під юрисдикцією Австро-Угорщини. Це було велике жваве місто: місток між Заходом та Сходом, потужний торговий осередок. Звичайно, у період бурхливого будівництва залізниць у Європі Львів не міг залишитись осторонь. Сюди теж було прокладено гілку найсучаснішого на той час транспорту. Львівська залізниця була зведена згідно із Австрійською імперською Програмою у справах залізниць. Перший потяг на ділянці Перемишль - Львів пішов у 1861 році. Ця гілка тоді називалася Галицькою залізницею імені Карла Людвіга. Одночасно з відкриттям залізниці відкрили й будівлю вокзалу. Але із розвитком залізниці, вокзал перестав справлятись із пасажиропотоком, тому керівництво залізниці вирішило звести нову будівлю. Старий вокзал розібрали на зламі віків. 1904 р. за проектом Владислава Садловського збудовано один з найкращих тогочасних європейських вокзалів - Головний вокзал. Фронтон прикрашали скульптури, виконані Петром Війтовичем, по обидва боки порталу встановлено дві алегоричні фігури, що символізували Промисловість і Торгівлю роботи Антонія Попеля. Головна брама з...
«Львівське Корзо» – йдемо далі…
«Львівське Корзо» – йдемо далі...: " На площі перед театром Скарбека можна відвідати львівський художній вернісаж, де продають цікаві сувеніри та вироби народних умільців (№3 на мапі). Поряд із вернісажем – будівля Національного музею у Львові (проспект Свободи, 20 – №4 на мапі) – одного з найвизначніших музеїв України, фонди якого налічують близько 130 тисяч експонатів. Зведення будівлі було завершене 1904 року у стилі пізнього неоренесансу за проектом Марконі і Яновського. Родзинка колекцій музею – збірка іконопису, що налічує чотири тисячі одиниць. Цікавою є також збірка народної сакральної скульптури, яка не має собі рівних за кількістю і мистецькою вартістю. Водночас у фондах музею зберігаються й шедеври митців світового значення – Пінзеля, Полейовського, Філевича. На особливу увагу заслуговує збірка рукописів та стародруків. Йдучи далі вздовж проспекту Свободи, проходимо повз реконструйовану частину міського оборонного муру і відбудовану у 90-х роках минулого століття «Вежу крамарів» (проспект Свободи, 18 – №5 на мапі), де працює ресторан. Далі перед костелом...
Історія створення Львівської залізниці
Джерело: http://www.uz.gov.ua Львiвська залiзниця - одна з найстарiших в Українi. Першi рядки в її iсторiю почали вписувати в другiй половинi ХIХ столiття, коли у Захiднiй Європi бурхливо розвивався капiталiзм, критерiями якого були зримi змiни не лише у способi виробництва, а й у нових видах транспорту. У 1859 роцi почалося прокладання колiї з Перемишля до Львова протяжнiстю 97,6 км. Умови працi на прокладаннi залiзничного полотна були виснажливими. Не маючи квалiфiкацiї, малоземельнi й безземельнi селяни, як правило, наймалися чорноробочими. Особливо великi труднощi довелося долати будiвельникам у багнистих мiсцевостях Судової Вишнi, Городка i Львова. Так, пiд Городком через заболочену територiю та горби вони змушенi були прокласти залiзничний шлях не прямо, а спорудити його у формi двох чималих серпантинових пiдкругiв. Через це дiльниця стала довшою майже на 15 м. Хоча умови працi були важкi, але будiвельники дiльницю мiж Перемишлем i Львовом подолали менше, нiж за два роки. Бiльше того, через рiчки Вишню і Верещицю були спорудженi мости, зведено примiщення...
Останні коментарі