В блозі “Мій Львів” зібране все цікаве, що пов’язане зі Львовом і його історією. Наповнення береться з інтернету, книжок, журналів, пліток, вулиць, прогулянок, новин, телебачення, оповідань, переказів, одним словом – звідусіль.
Мій Львів шукає нового власника . В групу "Мій Львів" входить: mylviv.com, mylviv.org, mylviv.biz, my.lviv.ua, my.lviv.pro, mylviv.com.ua, mylviv.in.ua, mylviv.blogspot.com, представництва в соціальних мережах, ресурс самостійних публікацій анонсів і афіш подій у Львові - AFISHA.LVIV.PRO. Для зв'язку скористайтесь, будь ласка, нашими контактами.

Все про "1869"

Гора Льва

Джерело: ua5.com.ua Узгір'я Високого Замку на південний схід опадає до вулиці Театинської. В давніших часах під замковою горою був з цього боку глибокий яр; тут добували каміння, а як видобуток вже став не виплачуватися, полишено видовбані яри. Ніхто в цій околиці не жив, і пустирі страшили своєю самотністю. З часом це місце обернено на смітник, а що викидали туди й падлину, літом чути було сміття здалека. В половині XIX ст. осаджено на цих пустирях циганів. Цей мандрівний народ тримався тут кільканадцять літ, позакладав собі доми й кузні, де виробляли підкови та цвяхи для міських бляхарів. Але що вони не цуралися й злодійського фаху, то місто мусило їх звідси усунути. Яр з часом засипано сміттям і румовищем, місце сплановано й поведено туди вигідну дорогу, обсаджену деревами, що обходить замкову гору півколом. Пам'яткою минулого довгі літа була порожня кузня та криниця зі слабкою цямбриною, дуже глибока, звідки добували воду відром. Криниця ця мала сумну славу через те,...

Археологія найдавнішого Львова

Автор: Микола Бандрівський Кожне місто має початок відліку своєї історії. Так само і Львів — перша писемна згадка про місто відома під 1256 роком. Але це зовсім не означає, що люди саме з того часу почали обживати цю околицю. Чи археологія має докази, які свідчать про значно раніші часи заселення львівських узгір’їв, ніж це подають середньовічні хроністи? Так, таких доказів у львівських археологів назбиралося уже чимало. А невідомі вони широкому загалу читачів, передусім тому, що інформація про них розкидана по різних малодоступних, і спеціялізованих виданнях із різного часу. До- і протоісторичний період. Почати слід, мабуть, від найдавніших викопних речей. Саме вони засвідчують перебування мисливців кам’яного віку на теренах, зайнятих сьогодні будовами Львова. Першою знахідкою з цієї епохи стали кістки мамонта, викопані під час добування глини в кар’єрі в районі вул. Стрийської. Ось як про цю знахідку сповістив на початку вересня 1913 року невідомий дописувач у газеті „Діло“: „…В цегольні за Стрийською рогачкою у Львові відкопали...

POSTфактум

Джерело: Контракти Ольга ШВАГУЛЯК-ШОСТАК Розвиток львівської пошти почався з рейдерських атак і корупційних схем Пошта Бандінеллі оселилася у самому серці міста — на площі Ринок Ключі від галицької пошти Моду на листонош до Галичини привезли італійці. У Болоньї, Неаполі та інших апеніннських містах ще з XII століття використовували гінців (курсорів), які зі швейцарською пунктуальністю надійно і швидко доставляли кореспонденцію за потрібною замовнику адресою. Згодом ці послуги почали імпортувати. Так, італійський купець Доменіко Монтеллупі спочатку «обкатав» поштовий сервіс у Кракові — тодішній столиці Речі Посполитої, до складу якої входила Східна Галичина. А 1625 року він поширив цю невисоку порівняно з теперішнім мобільним зв’язком технологію на Львів. Італійське поштове зерно на Галичині впало у підготовлений грунт: тут було багато трудових мігрантів-торгівців, будівельників, архітекторів з Європи, які традиційно і з великим економічним ефектом перебували на заробітках і не могли обходитися без звичного засобу регулярного зв’язку з домівкою та бізнес-партнерами. Але дорогу поштовому першопрохідцеві через кілька років стрімко перейшов...